Я, коли сиджу, малюю
Я, коли лежу, пишу
Думку мислями любую
В її образі живу.
Пролітаю з квітки в квітку
Мов ласкавий промінець,
Пещу губками ягідку
Мов медовий смоктунець.
Зазираю в очі жінці
І мужчину бачу там,
А в мужчині бачу жінку,
Що сердечних ритмів храм
В вогнику тепло тріпоче
Мов любов в душі живе
І юнацьке і дівоче
Серце в полум`ї несе.
У повітрі дзвоном світлим
Розливаються струмки
Почуттів, що в ласці ніжні,
Щирі, мов дітей думки.
А осінній лист кленовий
З хвоєю вкладу в букет,
Щоби свіжий подих, новий
До зими купив білет.
Білий сніг забілить ночі
Все очистить, замете
Зорі заблистять мов очі
Ті, що в космосі земне.
І розпуститься берізка
Соком ввіллється в уста
А весняний день гротескно
Займе всі в серцях місця.
Ввійду в літо тепле, голим
Щоб ввібрати все тепло
Пробіжусь пшеничним полем
І розчищу джерело.
Намалюю все в малюнках
Щоби бачить світ в красі
Віршами заллю сторінки
Щоб відчути світ душі.
***
*** ***
Треба вміти пробачати
Якщо любиш світ людей
В собі можеш це зачати
Взявши приклади з дітей.
Не судити, не ганити,
А сприймати все, як є
Себе з світом помирити
В світ віддати все своє.
Щоб це легше зміг зробити
І себе ти не суди
То не зможеш ти зганьбити
В собі людськії сліди.
Щоб пробачити зуміти
Треба дух свій усмирить
І собі себе зустріти
І в реальнім світі жить.
Як навчишся пробачати
Те, що важко зрозуміть
То зумієш підібрати
Ключ від світу й в ньому жить.
***
*** ***
Я не хочу із всесвіту рвати
Словом, думку, що йде із висот
Це не в лісі грибів назбирати,
І не те, щоб покласти щось в рот.
Ти не зможеш зібрати до купи
Ті слова, що в тобі не живуть
Не зумієш спокійно заснути
Якщо в слові не визначиш суть.
Зрозумій, що все те, що виходить
З уст твоїх- не іде в небуття,
А у всесвіту мислях, те родить,
Що послав у словах до життя.
Не бажай легковажити словом
Бо попаде воно на ваги
І як зважене, буде готовим
Понести твоє я у віки.
Я кажу тобі: "Сядь і подумай!"
Чим живеш ти у цьому житті
Чи лиш тим, що із`їсти
надумав,
А чи й словом, що з ним у путі.
***
*** ***
Не треба бажати не в своєму часі
Життя проживати, штовхаючи мить
Не треба у ньому піддатися страсті
І пристрасть не зможе твій час замінить.
І те, що дано,- все тобі відповідно
Узгоджена в ділі уся твоя суть.
Захочеш- і пристрасті щезнуть безслідно
Якщо з свого шляху не прагнеш звернуть
З ким схочеш- зумієш знайти спільну мову
З людиною юною і стариком
Вони тебе сприймуть- як світу обнову
В дорозі до світла важливим знаком.
Щоб жити у часі своїм й не в своєму
Про час постарайся назовсім забуть
І враз зрозумієш- нема в нім проблеми
У миті,- що віком є- вся його суть.
З повагою стався до кожної миті,
Що з нею ідеш по життєвім сліду
До простору цвяхом вони не прибиті
І кожна секунда іде по ряду.
***
*** ***
Вриваюсь у поезій світ по незнанню
Не знаю розмірів, а рифми лише люблю
Всі кажуть,- щось в цих віршах є
Описую в них просто, я життя своє
Як серце б`ється з
ритмом в божий такт
Так і записую, хоч
може щось не так
Але, я думаю, непрофесійний мій наїв
Тим, хто читає це- не зовсім надоїв
Пишу рядки оці по щирості душі
Нема в них складності, вони людські, прості
Стараюсь ними я, у душі зазирнуть
Розкрити їх і у любов вернуть
Вдається це мені, а може й ні
Але ніхто не каже, що вони сумні
В них прагну те, що у собі знайшов
Віддати тим, хто в мою хату йшов.
Що візьмеш з цього ти собі як слід
Котрий поведе по шляху від бід
Ти маєш волю свою, нею і керуй
В віршах знайди себе, життя своє страхуй.
***
*** ***
В мені теплилась скнарість, скупість
Хотів багатство нею накопить
А зрозумів, що то лиш в мені тупість
Яка веде в тупик,- щоби не
жить
В собі Я перетворю її у щедрість
Щоби багатство все своє роздать
І з скнарості перейду у приємність
Щоби то наша була благодать
Розчинюся у кожному невдасі
З щасливим- також знайду щастя Я
І зрозумієш, що воно не в рясі,
А у душі, що тілові дає життя.
Щоб світ заповнити всім тим, що є від Бога
Його спочатку в себе треба допустить
І ближнього пускати не лиш до порога
А в хату, що дана тобі, впустить
І щедрість тоді виллється красою
В душі, мов соловїні трелі, зазвучить
Розвіє самоту і справиться з нудьгою
Багатство роздане потроїть в одну мить.
***
*** ***
У моєму роду
Тече кров Чингіз- хана
Дух степів проведу
Я від предків до Йвана.
У моєму роду
Тече кров Тарасова
Я вірші проведу
З думки прямо до слова.
У моєму роду
Кров Богдана бурлить
Славу я проведу
Із віків у цю мить.
У моєму роду
Закипа кров Аттіли
Волю я проведу,
В боже царство, прозрілим.
У моєму роду
Були білі хорвати
Спокій їх проведу
Я від хати до хати.
У моєму роду
Тече кров від пророків
Я знання проведу
До життєвих уроків.
У моєму роду
Тече кров мого батька
Слово я проведу
І розів`ю задатки.
У моєму роду
Тече мамина кров
Почуття проведу
Щоб розквітла любов.
Свою кров у роду
Збережу як сльозу
У віки пронесу
І у снах не засну.
***
*** ***
Ти не вмієш ховатись від себе
Якщо робиш щось- знають
усі
В цьому мабуть немає потреби
Якщо чисто і світло в душі.
І коли ти себе не боїшся
Твої вчинки- не є епатаж
Робиш все- як підходить до місця
Це є твій натуральний типаж
У подію вриваєшся стрімко
Немов блискавка змінюєш фон
Все навколо освітлюєш світлом
І утворюєш з кисню озон.
Не боїшся поганої слави
Переконана в своїй меті
Полювання й суспільні облави
Не зіб`ють тебе з твого путі.
Ти- є приклад любові від Бога
У якої немає межі
І мужчину ведеш до порога
Щоб високі долав рубежі.
***
*** ***
Зараз ти просто спиш
Губки складені в бантик
А я твої зоряні сни
Прагну втілити- як романтик.
Прострибати з тобою в життя
Як стрибають у класики діти
Загойдати- до забуття
З головою пірнути в квіти.
Перебрати душі пелюстки
І в усміхненім кутику ока
У сльозі прочитати казки
У яких, як
в житті, одинока.
Перевтілитись в думи твої
Зазирнути у світ задзеркалля
Бути разом з тобою і в сні
Щоб і в ньому не впала в провалля
Обережно тебе розбуджу
Поцілунком у розові губки
Сни твої я в життя проведу
Хай цвітуть, як квітки незабудки.
***
*** ***
Бережу ці місця, де родився
Повню їх- вони повнять мене
З ними разом я дуже змінився
І в майбутнє ми разом пливем.
В історичних подіях знаходжу
Все, що мудрістю повнить віки
І ввібравши їх в себе- я зможу
Про мій край розвінчати байки.
Про народ, який в мові живучий
Зберігає в ній космосу лад
На весіллях піснями співучий
У роботі долає розлад.
Це народ, що зберіг самобутність
Навіть в тім, що він просто живе
І в традиціях став незабутнім
Гордо їх у майбутнє несе.
Не боюсь сказать слово- русини
Бо живе на землі цей народ
Де грунти із червоної глини,
А на них- він для світу оплот.
***
*** ***
Ти Марічко- файна чічка
Ростеш стрімко, як смерічка
Душу маєш карооку
Бачиш світ до дна, глибоко.
Усміхаєшся щасливо
Бо ростеш ти не брехлива.
Хочеш в світі розібратись
Щоб з собою в нім побратись
Любиш братика і маму
І не будеш знати сраму
Із життя вбираєш суть
Як бджілки нектари п`ють.
Хочеш все робить сама
Бо в свободі ти росла.
Незалежна, спритна дуже
Ніжністю ти грієш стужу
Словом в душі зазираєш
Негаразд з них забираєш.
Ти ж дивись, себе пильнуй,
Виростай- людей шануй!
***
*** ***
Слово- не пташка
Вилетіло- не піймаєш.
Щось- гадаєш.
На квітці- ромашка
Бути чи не бути.
Пелюстки зриваєш.
І себе не знаєш.
Чути чи не чути.
Проказати слово.
Ніби і не важко.
Ти моя упряжко.
Рідна мово.
Що можеш сказати.
Маєш і зробити.
Можеш заробити.
Й нічого не мати.
Повага до слова.
Іди в ньому ділом.
Будеш сильна тілом.
Бо це не полова.
*** ***
***
Яна, Яночка, Януся
Я люблю тебе... й боюся!
В серці моєму жевріє
Та любов і та надія,
Що не згасне, не зів`яне
І, надіюсь, час настане.
Ми згадаєм те, що було
Те, що в сумнівах минуло
І як серце тріпотіло
І повторювать хотіло
Яна, Яночка, Януся
Я тебе вже не боюся
Я люблю тебе, клянуся
І в собі Я розберуся!
Щоб майбутнє моє вміло
Йшло до твого серця сміло
В нім знайшло свою відраду
Дай мені, прошу, пораду.
Як ту стежку протоптати?
Щоб твоїм навіки стати?
***
*** ***
Я не боюся казати Я
Якщо егоїзм не б`є через
край
Я можу спокійно своє життя
Віддати тим, хто хоче у рай.
Коли моє Я живе не в мені
Тоді переходжу у світ
Де люди не свої, не рідні,чужі,
Душа не рветься в політ.
Тоді моє Я протиставлення їм
Розділенням душ і тіл
І годі тоді сподіваться змін
А їхняя доля- не мій уділ.
Але моє Я- це все живе
Та мабуть і мертве також
Мене кожен атом тоді несе
Молекул формую код.
Тоді моє Я- це всесвіт увесь
Немає у нім кутка
Щоб було у ньому щось не моє
Це формула Я така.
***
*** ***
Ти прийдеш до мене- казкою
Огорну тебе ніжністю й ласкою
З місяцем, темною нічкою,
В косах, поплетених стрічкою.
Ти повернеш мене в молодість
У відчуття вернеш солодкість
З кожним, у ніжності, подихом
З кожним, у пристрасті, видихом
І заберу тебе,- всю як є
Вибрану Богом,- в життя своє
Серцебиття наше- в унісон
Буде реальним, як віщий сон.
Ти станеш мною- таким як є
Стане нашим- життя моє
Поведемо цей світ- у нові світи
Щоби і в них- себе знайти
Плоди любові,- в яких життя
Будуть творити- до забуття
Створим казковий світ- тут і там
Волю дамо своїм- відчуттям!
***
*** ***
Мій народ- ще підростає
В ньому кожен добре знає
Хто він є- і не шукає,
Що робить- бо проживає
Лиш своє життя!
У якому все міняє
До роботи закликає
Сіє зерна, проростає
Духом в просторі витає
Несучи знання!
Сміло в світі цім кохає
В ньому важко не зітхає
В усмішці веселій сяє
Мудрістю світ споглядає
Не боїться каяття!
У квітках він розцвітає
У плодах він достигає
Всього легко досягає
Все, що хоче, те пізнає
Бо він це життя!
***
*** ***
Образа на світ вимальовує образи
Родить в уяві химер
Коли береш нездійсненне в прообрази
І те- в чому дух уже вмер.
І дихати важко, бо щось за грудиною
Мов жаба у тілі квасить
Тобі заважає бути людиною
Образи не можеш простить.
Візьми себе в руки, навчися прощати!
І викинеш з себе слизьке
Зумій думки інших, уже поважати
Бо ці думки- твоє, близьке.
В прощенні знайдеш світлі образи
В яких й неживе ожива
Не буде потреби молитись на образи
За ними побачиш живе!
Прощай людям ти, і будеш прощений
І з легкістю підеш в житті
Цей світ не суди- будеш тут відомщений
За твої образи усі.
***
*** ***
Дівчинко з світів далеких
Не приніс тебе лелека
А прийшла ти із зорі,
Що блищить вночі вгорі.
Ти принесла її блиск
В тому блиску є твій зиск
Ним торкаєшся душі
І запалюєш вогні
Іскорки пускаєш в очі
І хлоп`ячі і дівочі
У любові світ тріпоче
Твого блиску більше хоче
Щоб сплелися всіх думки
У любовнії вінки
Щоб про ненависть забути
Щоб зірковий світ збагнути
Щоб віддати шану тим
Хто став в мудрості старим.
Дівчино- твої світи далеко
А з цим світом йдеш ти легко.
***
*** ***
Хочеш бути біля мене? Будь!
Хочеш знати все про мене? Знай!
Але ревнощі й капризи ти забудь
Краще світ свій у мені пізнай!
Хочеш справжніх ціностей? Іди!
Хочеш щастя щирого? Май!
Цінність у повазі ти знайди
Щоб щасливою будь- міру знай.
Хочеш покохати світ? Віддай!
Хочеш в нім любов знайти? Шукай!
Душу, тіло й волю- не продай
Бо в духовнім тілі твій любовний край.
Хочеш зірку запалить вгорі? Гори!
Хочеш, щоб світила уночі? Світи!
В душу свою сміло зазирни
З нею сміло йди в незвідані світи.
Хочеш світ пізнати свій? Люби!
Хочеш в ньому мати все? Прости!
Бо любов- молитва без журби
З нею ти пройдеш усі земні пости!
***
*** ***
Забрала відкриті
Іде боротьба
Очі налиті
В них злість- не журба
Нарешті обличчя.
На ньому усе
Твоє протиріччя
Без маски несе.
Не в пошук єднання,
А в догми знаки.
В холодне кохання
Як вічні сніги.
Пустий розрахунок.
Нема почуттів,
В яких порятунок
Від страху віків.
Лиш пристрасть
В ній заздрість
В відносинах затхлість
В них- ділена власність.
Повага забута
І розум заснув
Любов льодом скута
В відносинах зсув
Суха принциповість
І розпал війни
Як попрана совість
В шуканні вини.
Між злом і добром,
В боротьбі, пошук йде
В питанні ребром
Кожен відповідь жде
Гарячка- порадник
А суд- язики
Пересуд-розрадник
Подружки- плітки.
Це важко все знести
Життя не просте
Бо те- з чим ідеш ти
Не з Богом іде!
***
*** ***
На крилах метелика
Дух твій живе
Росинка ранковая
Погляд несе.
І світ віддзеркалює
В погляді все
У ньому своїм стає,
Рідним- чуже!
Руками дитини
Тебе обійме
Все тіло твоє
Щось, якесь, неземне
В ефірному вітрі
В кудись віднесе-
І знову сюди
Уже в славі верне
У колі життя
Все в любові просте
В спіралі буття
Ти знайдеш все своє.
***
*** ***
Від добра- добра не шукай
Зробив його- враз забувай
Відплати за добре ти- не чекай
Якщо в єстві твоїм- його і пізнай.
Казни поповнення- від цього не жди
З добрими вчинками- в серці-йди
У доброму,- плати вже є результат
Якщо не воюєш,- лиш
добрий солдат.
Бо твоє від тебе- ніде не втече
У річку життя лиш з добром потече
Відновиться в тонусі- кров понесе
Усе, чим живеш, що тебе піднесе
І, осмос, що в тілі тримає запас
Весь ввіллється в космос, і станеш ти враз
Наповнений тим, що віками шукав
У тьмі не знаходив- бо в злобі блукав
Знайди в собі мужність- її пронеси
У своє майбутнє- і в ньому прости
Усе недобро- у добро втіль його
Тоді про відплату забуде чоло.
***
*** ***
Жінки- не робіть з мужчин рабів
І свій сировинний придаток!
Заповніть в собі чоловічий пробіл
Відновите в світі порядок!
Повернете все неживе до життя
Народите в новому нове,
Загорнете все в пелену небуття
Все те, що пустотами повне...
Розквітнете ви як троянди
Ввібравши красу в пелюстки
Нейтральними стануть всі яди
Наркотики, дим, горілки.
І все,- що задумали разом
Зумієте вдвох народить
Події,- мов граючись пазлом,
Ви складете, всі в одну мить.
Жінки- не штовхайте нас в рабство
Дано нам тут творчістю жить
Мужчина, що в ньому лиш " бабство".
Раба лиш зуміє зробить!
***
*** ***
Купаюся в морі слів
В душі- океан почуттів
У думці- безмежжя фраз
Я їх на бумагу- враз.
Думка у мислі живе
Штовхаючи з тіні слівце
Яким би не було малим
Воно є у діях значним.
Купає ця мова мене
Як мати дитину, несе.
Пливу з нею в мої світи
В яких зможу мужнім зрости
Як в човнику, в тілі живу
В якому пробуджусь від сну
Бо в ньому до далей пливу
І слово в собі я несу
Пливе він в космічних вітрилах
Мова у нього на крилах
Несеться до світла далеко
Земля в ньому дихає легко.
***
*** ***
Я можу усе,- що моє
Бо живу у любові
І Бога творю я у слові
Бо з словом Я Бог і є!
***
*** ***
Не боюсь слова Бог
Якщо думка- і в слові і в ділі живе
Я його у собі- він з собою мене несе
З ним одне ми удвох!
***
*** ***
Творець у творінні- то Я
Відтворення в тілі- краса
Бо творчість- життя роса
Творець Я, у світлі, життя!
***
*** ***
Коли в відокремленні Я
Шукаю свій божий уділ
Лиш з світом знайду розділ.
В єднанні з ним божі знання!
***
*** ***
Від любові до ненависті
Один крок!
Цей крок для совісті-
Добрий урок!
Старайся в житті-
Не робити його.
Бо пропадеш в світі
Й будеш ніхто.
І знову шукатимеш
Стежку в любов
І довго не знатимеш
В чому твій кров.
Не знайдеш, ти, прихисток
В ненависті
Бо ти весни первісток
В щирості
І в ненависті, ти
Не згори
Бо не вона- любов
Дана нам згори.
***
*** ***
*** *** ***
Ти памятаєш нашу ніч?
В ній зоряне сплелося із земним
І в оксамиті розчинилась кожна річ
Ввіллявся в тебе- стали ми одним.
Одним тим цілим, що мов тінь
Долає все, що в нього на шляху
Єднання душ,сердець і тіл
Віднині, наше двох, в собі несу.
А відблиск місяця сріблить навколо все
Містично хмаркою лице прикрив
Своєю повнотою в спогади несе
У ніч, що я тобі її створив...
Ти спиш- опущені повіки
Лиш усмішкою на лиці стрибає сон
І в пам`ять закарбовує навіки
Удари серця мого- з твоїм в унісон.
Я видихаю- ти вдихаєш
У твоїм видиху мій вдих
Чому ж у сні стурбовано зітхаєш
Я сплю з тобою і весь всесвіт стих.
***
*** ***
*** *** ***
Володіти такою як ти не реально
Відчуваю єством всім й ментально
У тобі б`ється серце свободи
Я з тобою, не примха, це, моди.
Ти свободою, поглядом вільним
Час у просторі робиш повільним
Кожна мить, що з тобою єднання
Світ пробуджує й вільне кохання.
Сміло йдеш у життя невідоме
Адже всюди- ти в себе удома
Ти любов`ю у серці відома
Невідома тобі духу втома
Я- для тебе лиш творчий початок
Ти знаходиш в мені свій початок.
Вільно досвід береш за основу
Щоб одіти весь світ у обнову.
Ми, з тобою, у творчості, ціле
Те, що жило віками вціліле
Володіти тобою не хочу
В кров свободи серця наші вмочу.
***
*** ***
Ти прийди о п`ятій
годині
Мене ніжністю розбуди
Відчуваю інстинкти родинні
Хочу з ранку у день з ними йти
Хочу вже відчувати початок
Поділ клітки, що в ній вже життя
У цій кульці є божий завдаток
Щоб в родині родилось дитя.
Те дитя- не від матері й батька
А із світу незнаних висот
Що несе у собі всі задатки
Щоб наповнить собою народ.
Котра збере зі світу наругу
І в усмішці принесе весну
У відносинах зніме напругу
Землю збудить від мертвого сну
Проведе людей прикладом своїм
У країну, що зветься- любов
І в сім`ї вільній, новій
Людство стане родиною знов.
***
*** ***
Хіба ти не моя бабуся
По мудрості в добрих очах
З якою в минуле вернуся
Щоб вогник в роду не зачах.
Хіба ти не моя матуся
В якої я зріс на руках
Очима котрої дивлюся
В майбутнє життя у віках.
Хіба ти не моя сестричка,
Що спритно косички плете
І в котрої давняя звичка
Ділити із братиком все.
Хіба ти не моя дружина
Що болі руками зніма
Не вірная і не зрадлива
А просто у жінці одна.
Хіба ти не моя подружка
Що вільна, як цей білий світ
Життя твоє- лиш біла смужка
А серце- трояндовий цвіт.
Хіба ти не татова дочка
Яку по ночах доглядав,
Що блиском зірковим у очках
І в котрій себе я вгадав.
Чи може не моя ти внука
Котра лиш прийде з висоти
З якою земная розлука
У сум мене може звести.
Усе це моє і це моя є жінка
Об`єдную в ній я усе
У світ- вона моя стежинка
Життя моє в нього несе.
***
*** ***
*** *** ***
Хіба падають зорі в віки
Одна одній не давши руки?
Чи у час неузгоджено йдуть?
Випадкова їх зоряна суть?
Всесвіт в ритмах і тактах живе
В ньому в циклі подія іде
Випадковості- просто нема
Не у хаосі божі діла
Щоби хаос в порядок вернуть
Треба в свідомість свою пірнуть
Усвідомити,- що духи зла
Лиш частинка- як духи добра.
В усвідомленні ряду подій
Не потрібна спокусниця й змій
Послідовність в собі встанови
Будуть в ритмі життєві шляхи
В цикл космічний, увесь увійдеш
У гармонії щастя знайдеш
Станеш- творчих подій полігон
Розженеш випадковості сон!
***
*** ***
*** *** ***
Хіба турбота про дітей
Це їх одіти, накормити?
Ні не сторонник цих ідей
У дітях я собою хочу жити!
Адже тіла, в яких живуть
Це інструмент- який відновлюється легко
Не в них життєва наша суть
А в силі духу- чим наповнюються легкі.
Хіба народжуємо ми дітей?
Вони лиш через нас у світ приходять
Щоб об`єднати світ і той і цей,
А часто у батьках підлоги не знаходять
Частина світу ми- в відтворенні себе
А у народженні- його ми творим
Задача наша- берегти усе живе
Й не відійти у всесвіт хворим.
Турбота про дітей- у мислях жити їх
І без насилля йти із ними разом
І буде їсти й пити, буде чути сміх
В якому, те навіщо діти, зрозуміємо відразу.
***
*** ***
Міркуй добре, сине Йване
Бо той скоро час настане
Не утримаєш у жмені
Те, що держиш у кишені
Бо не в тому твоя сила
Щоб біда тебе носила
В тобі творчий є політ
Ним пізнаєш білий світ.
Те, чого ти хочеш дуже
Працею здобудеш друже
Все, що треба в ній знайдеш
Лінню лінь не проженеш.
Зможеш мати добру хату
І автівку і зарплату
Все під силу це тобі
Наведи лиш лад в собі.
А щоб й щастя ще пізнати
Сильний дух пусти до хати
В людях щоб себе впізнати
Все навчись сам здобувати!
*** *** ***
Якщо в ревності живеш
Проти Бога не попреш
Попадеш в такий просак
У якому не мастак
Ти в уяві створиш фон
На якому серця стон
Не заглушить факт ніякий
Завжди буде він двоякий
І картини зради, чорні
Вирвуть з пам`яті, моторні
Все, що було і не було
І усе, що вже минуло
Перекрутять, розмалюють,
В нові факти трансформують...
І себе переконаєш
Що це все- є те, що знаєш
І твій світ- вже світ інтриг,
Що в хворобі вже достиг.
Ти повір, що цей порок
Нескінченний має строк.
*** *** ***
*** *** ***
Ти купила на поїзд квиток
На дорогу в один лиш кінець
Забурлив в мені крові приток
І на серці з`явився рубець.
Мітка днів, що пройшли
У коханні в одному на двох
Один одного в ньому знайшли
В ньому вивчили добрий урок.
Ти поїхала в зоряну даль
А мене залишила в журбі
В душу сіла сідая печаль
Я тепер в часовому пості.
Відчувається щось неземне,
Все, за чим у дорогу пішла,
Що життя у висоти жене-
Те в собі і в мені віднайшла.
Зрозумів, що життю не кінець
Все лиш стимул для нових ідей
Бо в кінці, що у справі вінець
Є зачатки, вже, божих дітей.
*** *** ***
Обрії далекі
В даль мене манять
І в сердечних ритмах
Думи в них біжать.
З думами справляюсь-
Бо в дорозі я
Проведу їх в долю
Не зверну з путя
Легко чи не легко
З ними тут мені
Близько чи далеко
Я пройду в собі
Чи на півдорозі
Напрям не згублю?
Пильно на сторожі
Дні не простою?
Думаю, що справлюсь
Бо в мужчині сіль
З сумнівом розправлюсь
Подолаю біль.
*** *** ***
Страшно! Коли себе слухаєш
Там пустота
Та ніби і вуха є
А слуху нема
Душа- не дзвенить віршем
Рифма не йде
І тільки сльоза дощем
З ока паде.
Сльоза зради темної
Капля свинцю
Змови таємної
Яку я прощу.
Вона мене вибрала
Зрада людська
Щоби усе викрила
Проза мирська
Не буду боятися
ЇЇ лещат
Буду старатися,
Ждати свій час.
*** *** ***
*** *** ***
Є рік сьомий
В якому фізичне життя
Закладає у тілі основу
Організм сформувавсь до злиття
Щоб зуміти розмножитись знову.
Є чотирнадцятий
Вік у якому формується стать
Вже з ментально сформованим тілом
Вже готовий до діла постать
На конфлікт ідеш, внутрішній, сміло.
Двадцять перший
Рік, в якому у тілі астральнім
Ти між зорями шлях свій знайшов
І в фізичнім і навіть в ментальнім
В повноліття в повазі прийшов.
Двадцять восьмий
Це рік формування духовного тіла
Після цього у пошук ідеш
Думка й слово ідуть вже до діла
Ти себе гармонійним знайдеш.
Тридцять пятий
Таємничий, містичний і зрілий
Рік- що веде вже до базових змін
Ти для творчості зовсім дозрілий
У собі чуєш заклику дзвін.
Сорок другий
У якому об`єднуєш тіло і дух.
Появляється сіль в чорнім перці
Здатний все привести в творчий рух
Привідкрити і істини дверці.
Сорок дев`ять
Ти пройшов усі сімки
І готовий із рабства піти
Ювілеєм розрушити стінки
Щоб у всесвіт дорогу знайти.
Далі ти уже жити готовий
З інструментом, що точить віки
Закладати ним світу основи
Світ у вічність собою вести.
*** *** ***
Що ти робиш чоловіче?
Обдивися, схаменись
Роздивися- що тут вічне
В нього сміло одягнись
Зніми з себе старе плаття
Відчуй свою наготу
З свого світу скинь прокляття
Знайдеш в ньому правоту.
Та й не бійся від старого
Враз відмовитися тут
Розпізнай себе нового
За основу візьми труд.
Перевтілитись не важко
Важко в діло це вести
І в минуле, мов у казку
Не спалити всі мости.
Пересіяти події
Зерна добрі відібрать
Зможеш ти, коли на ділі
Відчуваєш благодать!
*** *** ***
Все, що бачимо в миті кіно,
Що малює художник в картинах
І усе, що під творчим вітрилом прийшло
З висоти прилетіло на крилах.
І не зможеш його упізнать
Якщо в творчому полі відсутнє
Неможливо мисль вирвати або прогнать
Можна взнати яка її суть є.
В цьому творча задача митця
Привідкрити завісу в театрі
Продивитись виставу життя до кінця
Передати у творі без страсті.
Розбереться у всьому слухач і глядач
Є на це в нього внутрішні сили
Ти лиш віхи реальності в творі познач
Роз`ясняти тебе не просили.
Тоді твір- це єднання в житті
Що іде по всесвітніх законах
І збувається все в повсякденному побуті
Що ішло лиш у творчих канонах.
*** *** ***
Якщо мене любиш- люби й мого пса
Утримуй від осуду свої уста.
Усе, що зі мною в життя це іде
В тобі відображення своє знайде
Тоді не розгубиш зі мною контакт
Узявши в основу діяльності- такт
Усе, що даси мені просто за так
То буде у вірності щирості знак.
Легко любити мене- як без пса
Все тоді моє- для тебе краса
Тільки, як ще щось потрібно прийнять
Ти вже не хочеш консенсус шукать
Хочеш собаку отого убить
Щоби без сторожа жирно пожить
Бо той собака, що сало із`їв
Мирно на білому світові жив.
А ти не просто собаку любила
Вірила- в салові вся твоя сила
Ти полюби усе те у житті
Не лиш своє, а і рідне мені.
*** *** ***
Розпанахаю собою
Консервну бляшанку життя
Пущу на волю
Думки, мораль, відчуття
Досить їм
В тисняві й мороці жить
Хай вже вони
Почнуть світу служить.
Уважно очищенням
Наведу порядок і лад
Йтиму достойно Я
Без оглядки назад.
Світ гармонії
Від емоцій мертвий
Але по іронії
Через них він живий.
Пошуки вічного-
Земне наше життя
З мороку ночі Я
Вирву про нього знання!
***
*** ***
Грім не гримить серед ясного неба
Якщо в вічному твоя потреба
Якщо думка твоя- не гарячка
Якщо дія- не тіла болячка
І якщо ти від дії до дії
Не женеш випадкові події
А сприймаєш життя в кожній миті
Як всі міцно поплетені й злиті
І з собою долаєш незгоду
І не списуєш біль на погоду
Мислі свої сприймаєш як вічне
І вертаєшся ними в предвічне
Перед Богом готовий постати
В кожній ночі- лягаючи спати
І у дні, що прожив, можеш сміло
Усмирити свій дух, не лиш тіло
Вільний подих- в якому кохання
Приведе все до миті єднання
От тоді ти до грому готовий
І раптово не гримне грім новий.
*** ***
***
Моє життя
Низка цікавих подій
У цих подіях
Знаходжу чіткості стрій
Коли жив за правилом,
Що ззовні сила моя
То був запарений
Рутиною маяття...
Зупинка в мисленні
Так ніби вмер
Зродився в дійсності
Живу тепер.
Ввійшов у світ життя
Що дійсним є
У дійсний світ творця
І це моє!
Залишусь завжди Я
Такий чудний
Бо лиш у творчості
Я ще живий.!
***
*** ***
Дав обіцянку я батькові
Бути достойним життя
Віхи важливі і знакові
Не загубити в чуттях.
Все, що родинне і цінне є
Маю в собі зберегти
Батькове слово безціннеє
Через життя пронести
Знаю і вірю, що сили є
Богом дані вони всім
Щоби дотримати слово своє
Бути вже батьком у нім.
Сумнів в собі я відкину
Сум і печаль розжену
З думкою в слово полину
Вірність в роду збережу
І понесу родове життя
Буду- як весь людський рід
Батькові й свої знання
Впишу у наш родовід.
***
*** ***
Сентиментальна, лірична особа
Це про мене- це моє життя
Все вже було в мені, коли мами утроба
Мене несла у світ як дитя
Цим пишаюсь і гордо дивлюся
Я на світ через ці почуття
Ними щиро до Бога молюся
Щоб розкрити себе до кінця
Моя віра і щирість- це захист
І не станеться низки подій
У яких не проявиться мій хист
Для яких я не буду водій.
Серце ними налито до краю
І стає невичерпним воно
Віддаю все, що вмію, що знаю
Не загрязню я це джерело
Не боюся ліричним я бути
Це не слабкість- це сила моя
І цим зможу усього здобути
Бо цей світ- і є моя сім`я.
***
*** ***
Мій назначений строк
Добігає кінця
Я виважую крок
У якому життя
Перейти в небуття
Розчинитись в ніщо
Бо ніщо- мій суддя
В вічнім буду я щось
Кожен атом нести
Буде мітку мою
Нею буду вести
З людством долю свою
Народити світи-
Це завдання мої
В них вогонь розвести
Запалитись в зорі.
Мабуть ще не кінець!
Мого строку нема
З тлінним стану на герць
В вічнім- моя судьба!
***
*** ***
Я не бомж- бо у мене хата
У якій споконвіку живу
В думці, мною у всесвіт піднята
З нею, - всесвіту суть пізнаю.
Бо Земля- то лиш матінка рідна,
Що народжує своїх дітей
Кожним закутком, в днях своєрідна
Не тримає нас тут за гостей.
Лиш на неї приходимо вільні
У поступках, в думках і в ділах
Наші вчинки тут, досить довільні
Ними маєш здолати свій шлях.
Де шукати я маю свободу
На якім континенті, землі?
У мені вона- і моя вона зроду
В ній я світло на темному тлі!
Де б не був я- на іншій планеті
Чи у світлі свій світ пізнавав
Розриваю догмату тенета
І завжди повертаюсь в свій храм.
***
*** ***
Я, як завжди шукаю неземне
Через якісь ходи- і не через просте
Ускладнюю путі, якими йду
Знаходжу часто, я на них біду
Перевертати гори, землю рить
Щоб розумом знайти- чим хочу жить
Перелопачуючи море слів
Відшукую основу моїх днів.
Стараюся відкрить складні замки
На дверях, що ведуть у світ ламкий
Де важко неземне дається пізнанню
Якщо йому не відданий- і не люблю.
Вигадую рецепти від усіх хвороб
І часто переймаюся життям нероб
Переосмислюю все, що зробив в житті
Не роблю висновок з широкого путі.
Мабуть зарився я в рутину своїх днів
В яких немає мудрості віків
І притупились відчуття, життя іде на спад
Але і в цьому я знаходжу мудрий клад.
***
*** ***
Коли дружина й чоловік
Не хочуть лад навести у сім`ї
То переносять негаразди в інший вік
Життя дітей- рахують за свої.
По розрахунку виховання йде
Нема у ньому паростків весни
Лиш голий прагматизм життя веде
І дійсність перетворюється в сни.
Ніяк не хочуть зрозуміть,
Що кожний має свій потік
Яким він може до мети прийти
Не вкоротивши вік дітей і свій життєвий вік
Відводять, ці, життя потоки
В руселка ненаповнені й вузькі
Заплави роблять і мілкі протоки
А в них вода гниє і речі робляться слизькі
Тож краще всі річки сімейного життя
В одне широке русло влить
Не висипати, у життя дітей, своє сміття
Щоб кожний зміг своє життя прожить.
***
*** ***
Я проситиму в Бога поради
Як незгоду в любов провести
Всі поради послухаю радо
Зможу їх до людей довести.
Хочу знати- чи краще у злості
Білий світ пізнавать, проживать
А, чи краще покликати в гості
Доброту, і його благодать
Мабуть скаже мені і про заздрість,
Що людські спопеляє серця
Щоб не йти з нею з гонором в старість
А віддатись життю до кінця.
Не забуде про страх розповісти
У якому життя- темна ніч
Світло віри- свободи провісник
Зніме з думок людських параліч.
Дасть пораду- як скупість прогнати
Щоб відчути божественний ритм
І пронести від хати до хати
Щедрість, мудрість і творчості хист.
Розповість- про агресію в тілі,
Що забілює лімфою кров
Ніби нею, ти спритний у ділі
А насправді- вбиваєш любов
Роз`яснить, що не треба амбіцій
Щоб себе у собі зрозуміть
А лиш з гідних, достойних позицій
Поєднатись з суспільством зуміть.
Сміло сумнів прогнати від себе
Скаже чітко- мов виставить щит
За яким всі нагальні потреби
Зможеш вірно і швидко рішить.
Щоб в легені пустити духовність
І очистить твій подих вона
Щоб очистилась в подиху совість
Твердо стала на землю нога.
Ще багато про що я питаю
І прошу роз`яснити
мені
Лиш при зустрічі все, що я знаю
Зможу я розповісти тобі!
***
*** ***
Ти приходила до мене вночі
Не по першому снігу, а в сні
Мабуть стежку холодна зима
В серце моє вночі замела.
І до мене твій путь не лежить
В одинокості звикла ти жить
Моє серце в любові горить
І душі хоче лід розтопить.
Щоб відчула, що ти не сама
І нічого не змінить зима
І в крові, у коханні, бурлить
Думка, навіть про зустрічі мить
Але мабуть холодна зима
Твоя, в році, любима пора
Розрахунком стежки всі прикрить
Хочеш- щоби без напрямку жить
Щоб іти- куди вітер несе
Під капризи підстроїти все
Мабуть те лиш умієш цінить,
Що лиш тліє, димить- не горить!
***
*** ***
Згадав я юність і знайомство наше
Ти мов Дюймовочка була
Тендітна, мила, шкіра з замші
Душевну мудрість у очах несла.
Злякалась нашого знайомства
Майбутнього у ньому не знайшла
Союз уклала з незнайомцем
Від суті, свого серця, відійшла.
Всього, у тебе, ніби вдосталь є
Будинок, діти і робота
І незнайомець вже- так ніби щось своє
Але в очах і на душі турбота
Ти усміхаєшся, за сміхом прячеш сум
Але комок гіркий стоїть у горлі
У голові нечіткості, туману тлум
І навіть світлі дні стають мов чорні
Повір собі- достойна світу ти
Розвій, у вірі, сум, печаль і сором
Свій шлях, там де живеш, зумієш ти знайти
Знайомство, в новій формі, відновиться знову!
***
*** ***
Ми з тобою із різних світів
Ми з тобою від різних батьків
Спільне в нас лише те,- що п`ємо і їмо
І повітря, а інше- як в німому кіно.
Чорне й біле- лиш так або ні
Компромісу нема- ні в добрі ні в біді
А усе, що ти хочеш у цьому житті
Так не є- як нема лиш одного путі
Світ не може належати тільки одній
В ньому не лише сливки- а гідні і ті що на дні
Пошук місця під сонцем у масі, що сіра як миш
Справжні цінності змінить- і ти ніби спиш
В категоріях- в котрих одна лиш права
Не до творчості йдеш, а ростеш ти як просто трава
Не шукаєш об`єднання
з світом мистецтв
Лиш свої інтереси і догми- твій текст
Під диктовку, умовностей світу, живеш
Світ людей, мов отару в кошару, женеш.
Я так жити не хочу- не мій оце світ
Оправдань не шукаю і гідно тримаю свій звіт.
***
*** ***
Я б читав для батька вірші
Якби він ще досі жив
Оцінив би гарні й гірші
Я б з віршами не тужив.
Він- фундамент цим рядочкам
В праці, мудро закладав
Їм давав, як синам й дочкам,
Душу свою й все, що знав.
Кожне слово знало мову
У якій жило й несло
Ту основу стару й нову
У якій себе знайшло
Я би з батьком поділився
Всім, що знаю тепер я
Мабуть в віршах він зродився
В них моє й його життя.
Це все роздуми про вічне
Що живе вже у синах
В небо денне та й вечірнє
Йде- й вертається в словах.
***
*** ***
*** *** ***
Моя мила полюбила
Те, у чому її сила
Все, що в щирості просила
Доля те їй подарила.
В подарунок дала весла
Щоб у човнику пронесла
Через море перевесла
Які в`яжуть в снопи весни.
В веснах тих любов чудесна
Не земная, а небесна
Божу іскру, цю, принесла
Ти, на Землю, щоб воскресла-
В кожнім зернятку любові,
Що душа в її основі.
Щоб у Божій, цій, обнові
Народити світи нові
В світлі світу народитись
В світі цім зі всім змиритись
Щоби разом з ним змінитись
І любов`ю в нього влитись.
***
*** ***
Я збудую свій світ
Кольорові веселки в якому
Замалюють увесь білий цвіт...
У строкатості, як і в білому, бачу основу,
Що веде через річку життя, немов брід.
В цьому новому світі
Заживу, як птахи, що на волі
Гнізда в вітті
Для них лише примуси долі
Як і я, вони в вічність хотіли б летіти
Новий світ- це у творчості звіт
Із якого в житті все проходив
Щоб у вічнім тримати отвіт
Тим, що в ньому наплодив,
В чому сильний мій рід.
З цього світу пошлю, у привіті,-
Що на Землю в калині прийде
У бажаннях і в заповіті
Те, що світ у красу поведе
Щоби люди в нім жили в суцвітті.
***
*** ***
Я не боюся своєї любові
В кожній клітинці живу
Згоден зробити всі кроки ізнову
В яких я побачив її на яву
Прийдешнє, минуле- усе в одній миті
Момент загорання зорі
Коли і часи і всі простори злиті
У тілі моїм і у небі вгорі.
Пізнати, з любов`ю, я
хочу простори
І крапку- основу всього
Готовий піднятися нею у гори
Із центру Землі- як із центру свого
Я з неї наснагу вичерпую, творчу,
І ліки до рани, на тілі й душі
Напевне я знаю, що нею не спорчу
Нічого у цьому житті.
Основа життя- у любові до світу
Яку пізнаю в своїм Я
Вона має колір вишневого цвіту
Що повнить плоди, в яких колір життя.
***
*** ***
Сиджу. У роздумах вертаюся в дитину
І материні карі очі бачу
І перед нею відчуваю я провину
І часто вечорами плачу
До рук її торкнутися не в змозі
І ніжно обійнять не можу вже
Вона десь там у зоряній дорозі
В мені, в майбутньому, живе.
Наповнила вона
мій світ не жалем,-
Повагою до себе і людей
В її очах,- я кожен день вважаю вдалим
І не зганьблю її недоспаних ночей.
Вона мене виводить із темниці,
Що в ній, у тілові, я був каліка
І розкриває світу таємниці-
Навіщо жінку Бог створив для чоловіка.
Я, з нею, мабуть, був не в рівновазі
Десь неслухняним був, грубив
І прагну в спогадах віддатися повазі
І заживити в своїй матриці розрив.
***
*** ***
Ти і Я душа в душу йдемо
Твердим кроком в доросле життя
Світ людей до вершин ведемо
На яких все прийде до пуття.
Тільки з коренем вирви дурман,
Що на чистому полі росте
З ним ти викинеш самообман
Зрозумієш усе непросте.
А дурман, може, той- то є Я
Може дійсно в омані живу
Може твоє безцінне життя
Я у прірву бездонну веду.
Може душу заводжу у блуд
Перекроїти хочу твій світ
Може, справді, здоровий твій глузд
Кращий- ніж у душі моїй цвіт...
Я не вірю, що Божа любов
Не зуміє цей сумнів здолать
В одну душу ми ввіллємось знов
Зможем з нею усе подолать.
***
*** ***
Я тепер, лиш, не можу тут жити
Буду жити, з тобою, і жив
І не зможу ніколи тебе залишити
Одним цілим нас Бог сотворив.
Ми не можемо дихать окремо
Бо ти вдих, а я видих в тобі
І не має між нами дилеми
Бо з тобою в ночі і у дні.
Були разом, коли ще не було
Ні дерев, ні повітря, Землі
І нічиє ще вухо не чуло
Щоби хтось проказав або так або ні.
Ми вже були- не було ще світла
Я був в твоїх очах- ти в мені
А у ритмах космічних вже квітла
Та любов, що часами наповнює дні.
Ми з тобою, не жили в хаосі,
Кажуть, в ньому порядок вже є
В цім порядку живемо і досі
І нічого не ділим- на моє і твоє!
***
*** ***
Я бачу цей світ
У барвах веселки
Він духом розквіт
Мов сміхом веселим
Люблю до безмежжя
Я клекіт життя
У ньому воскрес Я
В нім моя броня
В глибинах космічних
Себе впізнаю
У зорях одвічних
Для людства горю
Парсек за парсеком
У всесвіт іду
І, часточки, треком
У будь-що ввійду.
Щоб бачити світ свій
В поважних ділах
Йому стану рівний
Щоб він не зачах.
***
*** ***
Ти для мене не лиш перчик
Ти для мене міць крилова
Біля тебе я мов левчик
Мов воскреслий Казанова
Сила, що у слові твоїм
Спостережливо живе
Гостротою, перцем своїм
Влучно приправля мене
На крилі, що ним в польоті
Кличеш ти й мене в політ
Знаю! Можу буть в "прольоті"
Якщо не піду на взліт.
Я- як цар звірів, з тобою
Ніби всім керую я
Мабуть граюся з судьбою
Бо в цариці сила вся.
На рахунок Казанови
Мабуть перебільшив Я
Порівняння це не нове
Просто- ти- моє життя!
***
*** ***
Той вересень- в якому народився
В якому вірш у рифмі заспівав...
На мене не раптово він звалився
Його в душі давно Я відчував.
При охрі
- фарбі жовтня
Маніжаться всі фарби й кольори
Вони, художника палітру, повнять
Ведуть мене до творчої гори.
Посипались на мене листопадом
Листочки,- на яких слова
То ніжно, то холодним градом
Приносять у моє життя діла.
У грудні відчувається повага
До, без страху, оголених дерев
І в дні і ночі часу рівновага
В яких я тільки творчістю не вмер.
У році тим цікава ця декада,
Що часто підсумки підводить мрій і дій
Вона- мов та остання барикада,
За нею відкривається початок мій.
***
*** ***
Ми часто говоримо слово- любов
І, що, - ним живемо в світі
Не знаючи зовсім її основ,
А просто в оману вдіті!
Вона нам дається- як все просте
Повітря, вода і діти
Але не побачиш- у чому росте,
Якщо в егоїзм одітий.
Із іскри запалює той вогонь
З якого формують бажання
Яке зберігають в теплі долонь
Як, жовте, що в квітці латаття.
А часто вогонь той неначе пожежа,
Що все спопеляє в душі
І недосяжна для тебе та вежа
З якої відкриті життєві путі.
Зумій не згасити вогонь любові
І в ньому дотла не згори
Хай буде повага в твоїй основі
Бо ти,- що у ми,- є любові ваги.
***
*** ***
Мені залишився хвостик
Не зовсім великий, прожить
В життя- не прийшов у гості
Не хочу його я купить
Я дихати хочу вільно
Ногою впиратись в тверде
Тому не зроблю самовільно
У цьому житті бридке
І зовсім уже не багато
Зосталось зробити мені
Поганим чи добрим татом
Я був? Нас розсудять дні!
Не можу й не хочу любити
Лиш двох або трьох людей
З істот людських, людство творити
В цім сила не моїх ідей.
І хвостик маленький дожити
У гідності зможу Я
Щоб люди зуміли прожити
Своє- до кінця- життя.
***
*** ***
Це був не сон
Це було на яву
Відчув я рідний тон
У серці твоєму.
Торкнувся ритмами
До губ, що так тремтять
Своїми ласками
Усю схотів обнять.
І все забути зразу
День, і час, і мить
Вловивши кожну фразу
Що в устах горить.
Від аромату задихнутися,
Що від парфумів йде
І в погляді забутися
Який мене веде-
До кожної клітиночки,
Що рідна так мені
Щоби знайти стежиночки
У світ, де ми одні!
***
*** ***
Боже- я люблю!
Я люблю- боже!
Люблю- боже Я!
Я, люблю, Боже!
***
*** ***
Приходжу сюди,
Де вже Я є!
Коли вже є Я,
Іду туди!
***
*** ***
Приживляю до себе-
Себе самого!
У мене- одного
Шлях до тебе!
***
*** ***
Зродитись в тілі!
Зробити діло!
Зростити сина!
Зостатись в тілі!
***
*** ***
Злива почуттів- це ти
У коханні дні- мости
Ритми серця твого- світ
Думка в слові твоїм- цвіт
Ти для мене лиш одна- вся
Як в весняному цвіту- Земля
Ти в мені, а я в тобі- одно
І ніколи не впадем- на дно.
Будем цвіт весни- нести
Щоб мости любові- навести
Ти для мене- мій спас
А привів мене до тебе- божий час
Руку в руку візьмемо- зіллємось враз
Без пустих і пишних фраз
До безмежжя підем разом- ми
В ньому збудуться- всі наші сни.
Втілимо в життя- бажання всі
Якщо будемо триматися- осі
Вісь- це наші у коханні дні
В почутті любові неземної- всі мої.
*** *** ***
В задумі сиджу- і слухаю всесвіт
Ким в нього ввіллюсь незабаром
Люблю поважаю і цей світ
У нього прийшов я не даром.
З собою приніс Я- дари високості
Прищепу до світу привив
Дари ці- у мене не гості
Їх батько мені подарив.
Замилуюсь- творчості злетом
І з ним я злечу до вершин
Щоб з купленим, в людство, білетом
Зайшов до життя не один
Примари, що світ ними повний
Розчиняться в музах самі
Якщо- світ красивим наповнить
Як сонечком повняться дні.
Вберу звуки всесвіту в себе
Наповнять мене кольори
І стануть всесвітніми мої потреби
Усі, що донизу приходять згори!
***
*** ***
*** *** ***
Я шедевр не намалюю
І хіта не напишу
Просто, Я думки ціную
З ними в простір не спішу
Бо вони, думки небесні,
Мають в світі відпочить
Щоби стали в нім чудесні
Слово вміли відточить.
Переплестися з думками,
Що в ділах знайшли себе
Щоби втілитись у славі,
Що життя вперед веде
Дуже хочу, щоби думка
Мала вже вагу в ціні
Щоби кожного задумка
Була в дійсності- не в сні
Хочу також, щоб почули
Думку мою не в словах,-
Щоб в серцях її відчули
І здолали сумнів й страх!
***
*** ***
Власність! Проблема номер один
Для кожного окремо і для родин.
Хто ким кому є і хто є який
Хто в власності сильний, а хто є слабкий
Привласнюєм тіло і божих дітей
З грошима ми смілі, але без ідей
Привласнюєм своїх не своїх батьків
За спадок несправжній накликуєм гнів
Привласнюєм владу, що Богом дана
Одні хочем випить цю чашу до дна
Привласнюєм в узах, що брак на Землі
Дружину і мужа, що в Бозі одні
Привласнюєм розум- якого нема
І блудим в думках аж болить голова
Привласнюєм бога,- який всюдисущ,
Сплетінням догмату, як звивистий плющ
Привласнюєм Землю і рвем на куски
ЇЇ хочем стиснути в жадні тиски
Привласнюєм всесвіт не знаючи меж
Привласнюєм всесвіт не знаючи меж
І власність на власність привласнюєм теж!
***
*** ***
Ты мне о своей подружке
Прожужала оба ушка
Жужка, Жужка, Жужка, Жужка
Не подружка... и подружка
Не спеша к ней подступаеш
В кошки-мышки с ней играеш
Думаеш- ты всё о ней уж знаеш-
Но черты не преступаеш
У неё и у тебя интуиция сильна
Ти одна- она одна
Обе вместе всё до дна
Друг о дружке узнаёте- всё сполна
В чувствах обе не лукавы
Ищете, в делах, вы славы
Как восточные приправы
Вы остры, как меч розправы
Вы хотите пообщаться
С кем- то, где- то повстречаться
Но при этом с тем остаться
С кем не время вам расстаться.
*** *** ***
Перлинка- з піщинки
Слово- від думки
Перлинка- з хатинки
Слово з задумки.
Народження перлів
Процес не простий
У мудрості вислів
Що з Богом- простий
Виходить не з мукою,-
В вільних думках,
І радий розлукою-
З замком на устах.
Щоб в творчім польоті
У душі влітать
І з перлами душ
Душу світу шукать.
Цінуй й бережи
Перли світу в устах
Себе стережи-
Твоя сила- в словах!
*** *** ***
Порину в, творчості, світи
Знайду там ту малу дитину,
Яка в долрослий світ не хоче йти
Дитинство втративши - іти в людину
Я хочу, щоб з дитинства в людство йшло
І без насилля жило вже на волі
Все те, що в щирості дитя знайшло
Без злих думок і підкорившись долі
Все те, що в щирості з дитини йде
І без лукавства в світ приходить
Все, що сюди ген всесвіту несе
Щоб прорости,- та грунту не знаходить
Мабуть я стану тим малим дитям
В якого воля буде вже на волі
І поєднаю всесвіту життя з своїм життям
І буде доля людства в моїй долі.
Дитина- в творчості живе
А творчість- як мала дитина
Хто в руки їх візьме, любов`ю
огорне
Тому вони покажуть- хто така людина.
***
*** ***
Усе життя в безодню прагну зазирнути
Щоб виток істини на Землю повернути
Хай буде,- що пізнати можу лиш момент її
Цього достатньо, щоб щасливі були дні мої.
Я, як зіницю ока, берегтиму цей момент
Який для всякої події постамент,
Основа всього, в чому є уже життя
Щоб творчістю життя вести у майбуття.
Зберу в кулак всю волю- нею поведу
Себе, до сили духу, з ним себе знайду.
Бо прагну я сказати тій горі іти ?
І щоб вона пішла- у вірі зможу це знайти
І з нею йти, як по твердому, по воді
І накормити нею сотні й тисячі
Вознестись в небеса- і розчинитись в них
Воскреснути в словах, які для душ є дих.
Зі мною, світ воскреслий, хай до діла йде
Бо тільки в праці насолоду люд знайде
Для насолоди в світ і я і ми прийшли
І щоб в моменті істини себе знайшли.
***
*** ***
Я маленька дівчинка
В мене очі- зіроньки
Звуть мене Марусенька
Гарна я мов квітоньки.
Я росту в собі одна
В сонечку купаюся
З ним встаю- бо в ньому вся
З днем щодня вінчаюся
Я легенька мов повітря
Пурхаю мов пташечка
Народилась я з безвітря
Знаю вже- тут нащо Я.
У віконця з сонечком
Зазираю у серця
Око- душ віконечко
Бачу з мудрого кінця
Мило світу усміхаюсь
І вітаюсь з ним в красі
Бо з дитинством я прощаюсь
Йду в робочі, свої дні.
*** *** ***
Рівність- при дусі неусмиренім-абсурд
Нема її- й коли в душі у тебе бруд,
Коли нечиста совість і нестримані уста
Тоді і рівність, що її шукаєш, не проста.
Бо ти її шукаєш- де не було і нема
Якщо ідеш по світу опираючись лиш на слова
На ті слова, що родяться в нерівності в собі
Коли не врівноважений і в злобі твої дні
В Прокрустову постіль ти хочеш вкласти всіх
І хочеш, щоб звучав лиш саркастичний сміх.
Навіщо таку рівність нам шукать?
Ми з нею не впильнуємо,- душі, щоб, не продать
І прагнемо ми рівності для творчих справ,
Тоді, коли по різному нам Бог талантів дав.
І спокушаємось на те,- що в кого є
Не поладнавши з тим,- що бачим як своє.
Я дума,- що рівність як вогонь душі
Біля якого можуть грітися і добрі й злі
І праведник і грішник, доки на Землі
І поки ще не суд- ми рівні всі.
***
*** ***
*** *** ***
Мій годинник
Зворотній відлік почав
Я готовий
Шукати новий причал
Як пустинник
В собі себе я зачав
Щоби новий
Час невдовзі настав
Йду у вічність
Як має бути- один
Де не буде
Днів, років, і годин
Моя міцність
У єднанні родин
У яких все здобуте
Буде диво із див.
Там, у часі новому
У родині новій
Я собі не чужому
Буду! Буду просто я свій.
***
*** ***
12.12.2007
Сімона
Народилося дитя, дівчинка маленька
В світ прийшло нове знання, нова світу ненька.
В ній, в малесенькій зернинці сила незборима
Нового життя зачатки, життєдайна злива
Із утроби ще утроба, що подібна світу
Для відтворення приходить, як плоди із цвіту
Придивляється до світу в чорнім лиш і в білім
Щоб справлятись з кольорами, вже у віці зрілім.
Чує все, ще десь далеко, слова не сприймає
Та не судить цей світ білий- його відчуває.
Запах мами манить губки, молоко шукає
Батьків запах добре знає, з ним у світ витає
Тверду їжу не вживає, смокче груди мами
Не боїться з`їсти
більше, не рахує грами
Рученятками обняти всю матусю в змозі
Та мабуть і цілий всесвіт, щоб не жив в тривозі
Цей маленький божий ангел у людській подобі
В світ приходить,- щоб змінити, щоб не жив у злобі
І набути образ Божий, як і людський образ
Народитись з світом справжнім,-якого прообраз.
*** ***
***
Я
вивільняюся від тіла
Відлітаю від душі
Я роблю самостійно діло
В якому, тіло духу, в висоті
Проходжу рідні небеса
Йду, ніби, в глиб зірок
І, мов би, Лебедем крила
Пронесений - і ще наступний крок
Іду до рогу Козерога,
Що чітко визначає путь
Цей путь -мов визначена вже дорога
І з неї хочу не звернуть...
Ведмедиця Велика тут
Всі сім зірок її блищать
І,ніби, Космосу статут
І хоче він мене обнять....
Проходжу до Малої...
І прямо до кінця хвоста...
Там всі дороги мої
Полярна зірка-це моя мета !
***
*** ***
Тебе чекав я цілу ніч...
Вже ранок надворі
Тебе чекати наодинці-- неміч
О будь якій порі!
Чому без тебе я не свій?
У чому твоя сила?
Люблю я,мабуть,і повій
Так само,як невинних, мила!..
Вина-- це не тілесний блуд
Вночі, коли тебе немає--
Вина--це той душевний зуд
Коли душа тебе шукає!
Шукає десь у тліннім тілі
Яке зовсім не ти
Ти просто- вся духовні цілі
Їх прагну досягти!
Мабуть моя пора настала
Тобою в ній живу
І неміч тіла не здолала
Я всю тебе,- як є, люблю!
*** ****
***
Все срібло,золото, коштовності
Не поміняю я на вірність
Хай кажуть- це умовності
Для мене- це екзамени на зрілість!
Я прагну бути вірним сам собі
Якого формував по відчуттях
Який народжувався в боротьбі-
Розшукуючи, серед сотень, вірний шлях.
По ньому я іду й тепер
І відкидаю сумніви та забобони
Мій день народження - четвер
Суботою я зняв всі заборони.
Я вірю твердо в кожен крок
Ні в чому зовсім не клянуся
І не даю ніякий я зарок
Лиш "так" чи "ні"- за інше вже
молюся.
Мій шлях проходжу не налегкоті
Але не скажу, що важкий він,
Якщо по ньому йду на самоті
То в вірності я чую- свій дзвін!
*** ****
***
Міняється світ- бо міняєшся ти
І стаєш... немов вишня дозріла
Одіваючи світ в кольори-
На красу мої очі відкрила!
Ти для мене, як той діамант.
Що не був ще в руках ювеліра
Хоч я в справі шліфовки курсант
Але ти вже до неї дозріла.
Обережно- бо спроба одна
Діамантик душі розглядаю
Заглянуть в нього прагну до дна
Ракурс вірний, огранки, шукаю.
Розрахунком, одним, не знайду
У любові, огранки вся мудрість,
Тільки нею у душу пройду
Щоб забрати із неї ,вже, всю злість!
Це завдання моє і живу ним на світі
Відточить усі грані твої
Щоб заграли у кольроі й світлі...
Й відточили, щоб, грані мої!
*** ****
***
Я віддав би своє життя
Навіть сотню своїх життів
І знайшов би собі заняття
У Вічності -пізнання світів!..
Та мабуть не я вирішую це
Який, коли стан прийде
Точно знаю, що кожне слівце
У Всесвіт хоч- як не пройде.
А значить, життя віддавати не слід
Його треба гідно прожить
Собою залишити в Вічності слід
І щиро у ній служить!..
Бо моє життя- лише спалаху мить
В якій уже Всесвіт живе
І моє завдання в цій миті вловить
Все те, що вона несе...
Віддать не життя, а все те чим живу
Це міссія не лиш моя
Я прагну прожити Життя на яву
Бо в Вічності світ- то Я!
*** *** ***
Ти вже не прийдеш до мене ніколи
В ніжне сердечко тебе укололи
Злі язики, немов жала змії
Ядом наповнюють думи твої.
З ними боротись тобі ще не сила
Ти ще з життя не багато вкусила
І розібратись в несправжнім не легко
Серденько рветься, стискаються легкі.
Лиш оченятка- жаринки любові
Душу віддати за мене готові
Рідна повір- розриватись не треба
Ти- моя щира й найбільша потреба!
Знай, що ти в серці моєму навіки
Доки живий ще й відкриті повіки...
Час той настане і станеш дозріла
І зрозумієш-усе, що хотіла.
Тільки серденько ти злістю не край
Щирою будь, почуттями не грай
У відчуттях на все відповідь є
Моє життя, в них, і буде твоє!
*** ****
***
Все- як в любовних романах
Трикутник, обмани, омана...
Але- щось не так як завжди
І я- мов не я ну і ти мов не ти.
І щось заважає назустріч іти
Бо, мабуть, у тебе не ти поводир.
На слух, лиш, сприймаєш життєві путі
Не з ними ти- отже вони і не ті.
А може то я уже зовсім не я
І в голову лізе усяка дурня?
Чи третій ніяк не дає зрозуміть,
Що зовсім не в розумі єдності міць...
А може прийшов уже час показати,
Що всі ми-сім`я із
єдиної хати,
Що може вже досить у Богові рвати-
Щось своє! Пора уже спільне шукати!..
Трикутник- у думці у слові і в ділі...
Трикутник- у духові в батькові й сині...
Це те чим у просторі, справді, ми сильні
Це ті наші цілі- в яких ми вже цілі!
*** ****
***
Ти послушненька таткова донечка
Любиш дуже читати книжки,
І подібна до ніжного сонечка,
Що освітлює твої стежки.
Ти стрибуча як гумовий м"ячик
В іграх, повна цікавих ідей
Безтурботливий сонячний зайчик
Котрий любить безмежно людей.
Вільне моє мале кошенятко
Для якого весь світ вже його,
Хочеш більше дізнатись про татка,
В естафету добавить свого.
Ти дбайлива ,турботлива, ніжна,
З кожним стуком у двері життя-
Відступає зима, в стужах сніжна
Як весною приходиш в серця.
Раннім проліском в серці моєму,
Та, і в інших серцях проростеш
Ти життя зрозумієш дилему
І в мій світ ти його поведеш!
*** ****
***
Ми ніколи не будемо разом
В цьому сенс твого й мого життя
Адже два паровози відразу
Без вагонів--це ще не пот`яг.
Ти і я- чітко знаємо нащо
З чим і в чому на Землю прийшли,-
Щоб тілесний, у кожному, пращур
Зміг духовну природу знайти.
Ти ведеш світ людей до порогу
До порогу веду його й я
Тільки я через ріг Козерогу
Ти- мов мудре мале Левеня.
Ми обоє в зірковому світі
По законах всесвітніх ідем,
Тільки ти- то життєва стабільність
А я той- хто покинув Едем.
Ти мов рідна планета комету
Притягнула любов`ю мене
І...згоріти не дала поету
У тобі я довершив себе!
*** ****
***
Червоне простирадло й покривало
Це мабуть те- чого вам не хватало
На білім видно -де моя вина
В війні- і кольору червоного вона!
Але, яким би кольором мене не фарбували
Повірте,- що мене ви не зламали
Бо достовірно знаю- кольори життя
У білому знайшли своє злиття...
А те, що тіло зовсім не моє-
Не в ньому я знаходжу все своє
Ним не тривожусь- бо духовне є
Вже в мене тіло- в нім єство моє.
Його вам не вкусити не попрати
Бо кісточок у ньому не пробрати
(Духовне треба у собі шукати)
Тоді мене не важко розпізнати!
Все, що шукаєте у осуді земному-
Усе знаходить тіла втому
Без втоми я люблю життя
Бо не у тілі- в дусі я !
*** ****
***
Про те, що пишу я
Багато хто скаже,
Що це примхи дурня
Ще й іншим розкаже.
Це все може й так,
Якщо розум читає-
І точно не так,
Якщо серце шукає...
Якщо в цьому прагнеш
Родзинку знайти
В душі будь не спраглий
Щоб світ не спекти.
Щоб черствим не стати
І чорним у злі
Не будь супостатом
І в оці прозрій...
Тоді в винограді
Родзинку знайдеш
І в ній душу радо
В лозу проведеш!
*** **** ***
Я- Велика самотність
Де Всесвіт живе
У самотності- невідворотність
Усього, що буде, що було і є.
Тільки в ній відчувається справжнє
Коли Я у тобі дійсне Я
І нове є важливим- і давнє
Бо в самотності твоя сім`я...
Коли в ній перед дзеркалом станеш
В нім побачиш ти тільки себе
І як лід, що під сонцем, розтанеш
І полюбиш себе, так як є.
Ця любов є метою твоєю-
Та не менш важливіший і шлях
На шляху цім, любов`ю своєю
Перед ближнім здолається страх...
І тобі вже підскаже самотність
Як спитаєш її "Що робить?"
А у відповідь:"Невідворотність-
Щоб в любові до ближнього жить!"
*** ****
***
Дзвони дзвонять у рядочок
В ланцюжку ведуть таночок
Будять хмарки в висоті
Розсипають дзвінкості.
Підуть дзвони вільно в простір
І постукаються в гості
Всій небесній синеві,
Що чекає їх вгорі.
Зроблять дзвони місце там
Знизу посланим словам,
Щоб свої місця знайшли
І в гармонію ввійшли.
А слова, що не при ділі
Будуть зовсім не зраділі
За Землею у них щем
В неї вернуться дощем.
А коли зима настане
Холодніше слову стане
І, в сніжинках, в розмаїтті
Посріблять деревам віття...
*** ****
***
Бачу- час рівномірно пливе
Покриваючи мудрістю простір
Він у просторі вільно живе
І у дійсності здійснює простріл.
Поїдає минуле, старе
Залишаючи світ у здогадках,
А в майбутньому творить нове
Не догматом, а в творчих загадках...
Негатив
вмить стає позитивом
Через простір проявиться час
Потім знову новим негативом
Час у просторі з`явиться
враз.
Хочу злагоду в часі знайти
В простір вільно його виливати
Щоб узгодженість з ними знайти
Час у просторі- і навпаки,- відшукати!
Тільки так стану вільним вже я
Гармонійним,- і зможу творити
(Час і Простір-
це моє злиття)
Й дух у тілі новім відтворити!
*** **** ***
Не сумнівайся в своїй красоті
Вона не в тілові--в душі
І нею ти у висоті
Відображаєш красоту Землі.
Вбираєш в себе біль людей
Стаєш їх міццю в діях
І забираєш страх з очей,
Що сумнів в них посіяв...
Твоя краса--це Всесвіту любов
Якій немає меж і краю
Вона--чуттів земних остов
Як переливи водограю.
В ній,красоті твоїй земній
Я бачу образ неземного
В якому образ Божий мій
Подоба сліду, в вічнім, твого.
Ти створена-- такою,як ти є
Щоб в крапельках роси блищать красою
І,щоб, життя земне, моє
В безмежну перенести,душу свою!
*** **** ***
На долі світ не ріжу,
А в долі світовій
Черпаю воду світу
Бо для криниці свій.
Криницю ,роду людства
В порядок приведу
І всі її напутства
У дію проведу.
І воду цю джерельну
Не візьме каламуть
Як пристрасність пекельну
Відкине моя суть.
Тоді наллю до краю
Усім, хто хоче пить
І з ними відшукаю
Життєву силу вмить.
Наснагою наповню
Усі людські шляхи,
Їх в заповідях сповню
Здолаю всі шляхи!
*** ****
***
Напіввідкрита плоть
Все тіло налито бажанням
Уста втомились чеканням
І ти, із дитинством прощанням,
Ідеш в доросле життя.
Міняється твоя суть
Вже іграшки зовсім не ті
Шукаєш до серця путі
В стосунках, що вже не прості
Знаходиш солодке злиття.
Ти прагнеш пізнати путь,
Що нею ніхто ще не йшов-
Щоб нею до тебе прийшов,
З тобою щоб щастя знайшов
Лиш той, в кому твоя суть
Не дасть тобі він заснуть,
Очі відкриє на все
В бажання твої пронесе
Все те, що в собі несе,
Чим сильне в тобі буття!
*** **** ***
За віршика щира подяка,
Хоч в грошах вона і ніяка
Зате іде прямо з душі
Як дар Миколая вночі.
Бажаю багато не спати
І татком, вже синові, стати
Щоб рід, як колись козаків,
Тримав файту всіх Говбанів.
Привіт від Карпат одеситам
Щоб була вечеря в вас сита,
Щоб жінка слухняною була
І Мішу всім серцем почула.
Щоб Міша її теж почув-
Амур щоби ваш не заснув.
Щоби повсякденна рутина
Любові між вами не вбила.
Шануйте, в повазі, батьків
Братів і сестер і дідів!..
Ну, що вам іще побажати?..
Чекаю до нашої хати!
*** **** ***
Б`ється...Б`ється Всесвіту серце
Пульсує потоками кров...
У серці своєму відтворюю все це
Шукаю єдину любов!
Потоком енергій стою омитий
Загострені всі відчуття
В мені, ніби, Всесвіт увесь розлитий
І музика в почуттях.
Від нотки до нотки проходжу
В гармонії весь звучу
У токах Землі резонанс знаходжу
І з нею у простір мчу.
В параді планет приймаю участь-
І там є місце моє
У кожного з нас у Всесвіті є часть,
А ця часть у кожному є.
Житття ,своє, я не
вважаю за жертву
У вічному вся його суть
Ніяку енергію не сприйму, як
мертву
І стану на зоряну путь!
*** *** ***
Є у мене ступка чарівна
В ній тримаю пензлі, олівці
З неї вийшла, вже, робота не одна
Навпростець пішла, не в манівці.
Чорне й біле в графіці живе
Грається в ній світло й тінь
На прапорі квітка оживе
Якщо над малюнком працювать не лінь
Вільно візьму в руки олівець
Контура нечітко наведу
Подивлюсь іще раз на взірець
Лінію- чітку вже проведу...
Є так само й лінія життя
Чітко маю я її вести
Хочу, щоб було моїм знаття
Як цю лінію вести до висоти
Мабуть треба вчитись поважать
Світлі сторони і тіньові
В них, у рівновазі, світ пізнать
І творить роботи- вже нові!
*** **** ***
Гуляли вільні сл`ова,
Що Всесвіт їхній дих
І враз лягли в основу
Світобудови в них.
За інструмент узяли
Два водні й кисне род
Себе відображали
В дзеркалах талих вод.
У водах,що з сніжинок,
У крапельках роси,
Мов з бісерних бусинок
Намиста поплели.
І втілилися живо
Ввібрали світу суть,
Щоб мовами красиво
Вказать у вічність путь...
Вже маючи довісок
З емоцій всіх людей
Стають немов провісник,
В нових світах, ідей!
*** **** ***
Взьму я в рукы скоро тайстру
Та й пуйду по світу
Вбы м утрафив в рукы майстру,
Што світ учыт жити.
В нього наймуся в науку,
Што прийшла му з неба
Вбы м забыв в сьюм свыты скуку
Та й горе навхтема.
Пуйду з тайстров,лиш и в гатьох
Нич з собов не возьму
Щастя не у многых платтьох,
А лиш там де розум.
Не втот розум,што в нюм люде
Глядауть себе лиш,
А уд Бога котрый уйде
В котрум спиш--як стелиш...
З ним я вернуся думука
Та й роздам го людьом
Бо не моя вто наука
Є вна Божым чудом!
*** ****
***
Ти моя ніч,а я твій день
Обоє разом- ми доба
В якій нема ні злоби, ні добра
Та й часу й простору нема.
Життя моє- воно твоє
Для двох горить одна зоря
Вона у вічнім не згоря,
Новим світам тепло дає.
До цих світів полинуть всі,
Хто не боїться нового життя,
І в тих світах, вже, не
лиш ти і я,
А всі ми будем на одній осі.
До цих світів не приб`ються
чужі
Таких уже й тепер нема
Бо всі ,для кого мова не німа,
Долають простору і часу рубежі.
Той світ- в якому ми тепер живем
Несе в собі нові світи
Лиш тим, хто хоче їх в собі нести,
В нових світах ніколи не помрем!
*** ****
***
Прагнув до світу гвіздками прибити
Цінники й якісні ярлики,
З нього додаток до себе зробити
Може й...купити його на віки.
Не розумів ,що я рівний із світом
Вільний як світло, яке не вловить
Світ для людини- не є Божим гнітом
Він є для того, щоб в ньому любить...
Все, від нейтріно, мезона, мюона
Аж до галактик і мегасвітів
Це усе моя для творчості зона
Щоби у творчості Всесвіт розцвів.
Як тоді можна купити- продати
Те, що завжди було, буде і є
Вічність- подібна до рідної хати
В ній не купляють- вона роздає!
Лише тоді, коли Всесвіт розкрию
Стане мостом в мені кладка хистка
Ріки життя, всі, мостами покрию
Й нікуди буде прибити гвіздка.
*** ****
***
Прощання з осінню...
Це моя лебедина пісня,
Це ключ ,що в небесах пливе
Це ключ, який у світі дійснім
Я відкриваю світ, в якому все живе...
Зима назустріч...
Сивиною голову покрила
Шукати мудрість вирушив я в путь
В краї незвідані понесли лебедині крила
Снагу, й моєї молодості суть...
...Весну зустріну
Буду вже прозрілим
Без сумнівів ,без злоби...й без буття
Не буду перед Богом боягузом- смілим
Бо вірю в творчість я до самозабуття...
Спекотне моє літо...
У ньому не згорю
В проміннях Сонця засіяю вміло
В Галактиці запалю ще зорю
З новою піснею ітиму в Вічність сміло!..
*** **** ***
Вважав я, часто, за доречне
Висловлювать сентенцій ряд
Через які усе і всіх підряд
Хотів провести у життя безпечне.
Мабуть вивищувався я над світом
Наріжною, лиш свою призму клав
До зміни цього світу закликав,
До нього ж не приходив з звітом.
І часто зустрічав людей
Яким, по хамськи, я читав моралі
Вважаючи ,що їх думки не зовсім вдалі
І думав,..що для них я Прометей.
Хотів проводити по темних лабіринтах
Тих ,що шукають вічнеє життя,
Для цього ж з "хати" вимів я сміття
В ній б`юся, як в тенетах птах.
У своїй неусмиреній годині
Учив! І думав, що ввесь світ пізнав
Насправді ж...світ цей доганяв,
Не живучи в одній земній родині!
*** ****
***
Пірнаю! На дно світу реального
В нім нема, вже, матеріального
Тут первинна- духу енергія
В дусі живі тільки нерв і я.
Пробираюсь! Крізь лабіринти свідомості
В ній- набуваю вагомості
Переходжу у світ підсвідомості
Де вагомість у невагомості!
Всі слова набирають тут чинності
Тут причини нема й безпричинності
Кожна думка живе в значимості
Не потребує осуду -і значимості.
Перебираю! Думки всі свої збираю
По відповідних місцях їх складаю
З кожною, рідною,- контакт шукаю
Значимість, кожної, добре знаю
Я виринаю! На поверхні гладі шукаю
Те, що вже споконвіку я знаю
Дух! Що повнить мене до краю...
З ним у нові світи пірнаю!
*** **** ***
Я одружився з Україною,
А через неї і з Землею
Вона навіки буде вірною,
Я буду в ній- вона моєю!
Ми разом з нею в унісон
Пливемо до країв галактик
І повертаюсь, оминувши сон
До центру- звідки чути заклик!
То кличе нас космічна мати,
Що є колискою світів-
Пустила нас у Всесвіт погуляти
Щоб виросли- й вернулись до батьків.
Щоби відчули вірність ідеалу,
Щоби закон Вселенський зберегли,
Щоби в творінні відродили славу
Минуле, у нову одежу одягли.
Щоби в собі вже розібрались,
Щоби несли в собі світи,
Щоб в вічному не сумнівались
І в ньому, щоб себе знайшли.
Немає коментарів:
Дописати коментар