Зрину, думкою, ввись
В піднебесся високе
Увіллю нею світ
У дівча яснооке.
Світ думок, почуттів,
Ними серце живе,
Світ, що в дзеркалі блиск
Лиш не в тім, що криве.
Світ ,що лине з душі,
Щирим подихом з уст,
Що і в день і вночі
Як живий Златоуст.
Cвіт, що словом живий,
У якому печаль
Не знаходить себе-
В нім нікого не жаль.
Бо в повазі той світ
До людських почуттів-
Не ослабли вони
Як би хтось там хотів!
Відвернути любов
Від стежини життя
Не спроможний ніхто-
В цьому сила буття
Це зв"язуюча нить,
Що Любов"ю зовуть
Шиє нові світи
Стелить килимом путь.
З лабіринтів людських
Вільно вказує шлях,
Живе міццю в руці,
В серці знищує страх...
А зневірились в ній
Ті, що сліпо живуть
Кажуть, що вже пішла
І її не вернуть
Завертають в обгортки
З золотої фольги
Заздрість, злість-інше все,
Що немає снаги
В очі, глянуть, душі
Розвернути її
В світі темнім живуть
Де є свої й чужі.
Де поділено все,
Як ділили жреці,
Не в свободі живуть,
А як черви- сліпці.
Де приматів закон
Сила- лиш їхній край
Хто не з ними, не свій,
Того бий і карай
А обман- їхній брат,
А обмова- сестра
Їх, лукавство, дитя,
Їхні думи про страх.
І не вигідно їм
В цьому світі живих-
І любові шукать,
Відчуттів непростих.
Краще сліпо іти
За догматом віків,
Оправдання шукать
В почитанні батьків.
Розділить душі тих,
Хто любов ще шука
Щоб ділила майно
Волохата рука.
Легше зір засліпить
Тим, що близько сія
Щоб забуть як блищить
Вічна, віри, зоря.
І простіше одіть
Одіж, що з полотна
Ніж віддатись собі
У любові, сповна...
Слово краще сховать
В ритуалах складних,
Зміст його приховать
У промовах нудних.
Зиску їхнього, зовсім
У любові нема,
А любов їм усім-
Це пустії слова...
Моє мудре дівча
Ти у світ не прийшла,
Сутність блиску зорі,
В світ тебе принесла.
Вибір маєш в житті
Сліпо йти по Землі,
Чи в любові прожить
Щоб не бути в імлі.
Лиш одне зрозумій,
Що Любов-
твоя суть
З нею разом зумій
В вічність вистелить путь.
По путі тій підуть
Всі не байдужі в днях,
Світи нові знайдуть
Якщо вкажеш їм шлях!
*** **** ***
І чому в світі так повелося,
Що вдивляємось ми у лице
І шукаємо, що б в нім знайшлося
Те чим наше лице не міцне.
Мабуть все на лиці уже видно
Хто, що має на серці, в душі,
Хто живе на цім світі завидно,
А хто щирий в душі, як в росі.
Важко в рисах лиця відшукати
Те, що так характерно тобі
Якщо можуть тебе відлякати
Емоційні пориви прості...
У житті, точно так як у небі
Є погода весела й сумна
На лиці ж, як в родинній потребі,
Відображені роду діла.
Ми в лиці, часто, Бога шукаєм
Хоч не дивиться він на лице
Лиш в душі лице Боже пізнаєм
Якщо буде в нас Боже лице!
*** ****
***
Як часто в рядочках поезій
Собою любується автор,
До світу не має претензій
Бо тільки для себе він пастор.
Вітіювато закрутить слов`еса,
Як кістку обгризує тему
І мова якась піднебесна
І, ніби, рішає проблему.
За формою чітко слідкує
У зміст хоче втиснути всесвіт
В грі думки сторінки гаптує,
А в дійсності грає на цей світ...
Не може людина у творчім
Запалі не бачити волі
В поезії, світі пророчім,
В страху, не побачити долі.
Думки поетичні-це крила
Це духу, в людині, свобода,
І все, що нам муза відкрила,
З народу іде й до народа!
*** **** ***
Дзвони розсіюють простору морок
Крилами часу у поле летять
Дзвони роздзвонюють сотнями голок
В кожному слові- життя благодать...
Серце моє- то маленький дзвіночок
Котрий видзвонює Всесвіту такт
Змістом наповнює крові струмочок,
З вічним шукає контакт.
В серце впущу переливи дзвінкові-
Хай задзвенить в унісон
З тими словами,що в просторі нові
І,що розвіюють в часові сон!
І,обережно, дзвінковою голкою
Зшию розриви в думках
В душах позначкою,словом- приколкою
Шлях позначу у віках...
І задзвенять тоді Дзвони Всесвітні
В дзвониках щирих сердець
В них спалахнуть вогнедзвони досвітні
В боже підуть- навпростець!
*** ****
***
Невпинно іду до Смерті
В мене рівні з нею права...
І лиш спокусливі круговерті
Карбують пусті слова.
Словами, пустими,не хочу
Тримати життєвий звіт
Думками я відторочу
Світ слова,- як світла світ.
Повстану зі смерті рівним,
Зі світом піду на герць,
Законам Всесвітнім, вірний
Не втрачу, в борьбі, терпець!
Наповню слова собою
Щоб чітко в діла лягли
Навіки зіллюсь з судьбою
В яку нас віки одягли.
Зумію і в смерті жити
Вона ж бо частина життя
За словом, лиш, буду тужити
Якому нема вороття!
*** **** ***
Перебитий, пропитий, прокурений
Добровільно собою обдурений,
Сам на себе ти не ображаєшся
Коли зрідка з собою стрічаєшся.
Злая доля з тобою не грається
Та і Бог з тебе тут не знущається
Твої волі в житті вже нема
Якщо лишні для тебе слова.
Якщо відчай налитий в стакані
І перейдено совісті грані-
От тоді ти від себе тікаєш
Свою долю не в зорях шукаєш.
День за днем- і життя проминаєш
Ті зупинки де щастя- втрачаєш...
Здатен, вір, свою долю змінити
Тільки кинь оковиту ту пити,
Не втрачай ні хвилини ні дня
Вільним будь, а все інше дурня
Вільним будь не від Бога- для Бога
Й буде твоя, надійна дорога!
*** **** ***
Живу у центрі міста мов в пустелі
Тут друзі мої ручки, пензлі й акварелі
Тут силу слова хочеться збагнути
Чарівних фарб сувої розвернути.
Стрибаючи по струнах, грати гами
Й любити світ...любити до безтями...
Цей світ до мене...
Ні! до нього я прийшов!
У ньому я до себе...
Ні! Себе у ньому я знайшов!
*** ****
***
Будить мене моя муза
Ранками й ночами
Коли спека й коли стужа
Сиплеться віршами.
Політає наді мною
Ввіллється у серце
Зробить з нього хатку свою
Потім ще й джерельце...
Щоби в хатці тій відчути
Милостиню Божу,
Милозвучність слів почути
Мови суть пригожу.
Щоб з джерельця витікала
Лиш жива водиця
До пиття усім пригожа
І в ділах мов криця...
Не запрошував я музи
Йде вона від Бога
Якщо звяжуть її узи
Піде від порога.
*** *****
***
Ти прийдеш додому
В році,вже , Новому
Я тебе зустріну
Зніму з тіла втому.
Ти відчуєш спокій
У душі широкій
І на серці зміну.
В усмішці душевній
Прийде мудрий,древній
Всім чуттям приємний
Дух віків, таємний...
Час його пізнати
Впустити до хати
Він не є вже темний!
З ним я прийду в гості--
З нами час і простір
В мудрості єдині
В розумінні прості,
Щоби дух спокійний
В Новім році спільний
В вільній жив родині!
*** ****
***
Світ--перекручених ідей
Світ--надломлених людей
Світ--в якому зупинився час
Світ--в якому все залежить і від нас.
Бо коли Адам ділився на світи
Щоб і в кожному із нас вони жили
Щоби ми світи несли й творили в них
Щоб із духом був наш кожен дих.
Розділив Бог порівну для всіх
Свою благодать--не первородний гріх
Щоб в відтворенні світилися світи
Щоби кожен зміг у
ближньому себе знайти.
От тому у кожному із нас живае Адам
В іскорці любові,що ї Бого нам дав...
Усі разом ми подоба й образ Божий
Світ створили--для життя пригожий
Так як у подобі,ми, Адамовій живем
Мудрість у духовнім тілі віднайти
І відродимось для світу лиш тоді
Коли й в образі,ми,будемо одні!
*** ****
***
Чи достукаюсь я до сердечка синочка?
Не камінь воно.
Впустить в душу мене моя дочка?
Ми в душі заодно.
Я згораю в життєвому полум"ї,
Жарко і стрімко
Не спалить би нікого в наївнім,
Бо булоб мені гірко.
Переливи думок пен`ошу
собою
Ціную цю ношу.
У задумі проходять вони не з журбою
До миру їх прошу.
Щоб віддати їх в мир без турбот
Зігріти серця.
Щоб з сердечних думок став оплот
З ним іти до кінця.
Але мудрість не в тому,що палко горить
Лиш само на одинці,
Сила духу вогню кличе в спільності жить--
Не похованим в скринці!
*** **** ***
Я--Озеро
твоїх бажань,
Що в ньому мрії оживають
Без лишніх дум,без лишніх знань
Озерні води душу знають.
Найпотаємніші її кутки
Юпітрами освітлюють яскраво.
Ти в свіц театр береш квиток
В тих водах ти актор ио праву,
Роль головная-- твоя роль
І роль твоя--роль режисерська
І таій сценарій,як пароль
До суті вод,як суть братерська.
В тих водах ти актор-глядач
Вони відображають твою сутність
Тому тим образам пробач
Образи, в образах,присутність.
Усе твоє, чим тут живеш
В воді,світ справжній, намалює
З цих дій ніщо не проженеш--
Дух істини усе віднівелює...
Гра у житті, життя у грі...
Своєї суті не лякайся
Не біцся свого дна--й живи вгорі
В минулому з майбутнім об"єднайся.
І не страшитимешся ти води бажань
І форми образам надати свої--
На допомогоу прийде сила знань
І зрозумієш,мої образи--то твої.
Без страху в воду окунешся,
Без дум-переживань, у Озеро бажань
Підеш назад--не озирнешся,
Собою об"єднаєш відчуття і силу знань...
Я--Озеро твоїх бажань!
Твої бажання стали вже моїми
Уже немає лишніх дум і лишніх знань
І втілюється все,що було мріями твоїми...
У Озері бажань--реальний світ,
В якому час і простір у тобі
Бажання світу--це твій звіт
Про те,що вже створив і створиш в майбутті!
*** **** ***
Мабуть спокійні жінки не для мене
Мабуть,я теж не спокійний в душі
Буря емоцій--це моє знамено
Спокі душі я знаходжу в вірші
---------------------------------------
Мабуть я дуже поганий для світу,
Бо не даю йому в спокої жить
У почуттях я бажаю розцвіту
Світу розцвіту, що в творчості мить.
--------------------------------------
Мабуть погана я й маріонетка
Путаю логіки й глузду думки
Лише тому,що не жінка-кокетка,
Б"ється у серці,а вільні думки.
-------------------------------------
Мабуть погана я сутність,як батько
Кажу,що діти--то мої думки--
Світ би хотів бачить творчі задатки
Лиш у тілах, що для глини сумуи.
------------------------------------
Мабуть відсутня у мене і совість
Бо я не хочу під себе гребсти
Хочу щоб совістю--була блага вість
За течією не вмію плисти!
*** ****
****
Стирає історія побутові грані
Фіксує історія події реальні.
Емоцій.відкидує,барви ігристі
Висвітлює те,що у їхньому змісті.
Вона до нащадків доносить реальне
Щоби сформувати поняття ментальне
Очима щоб бачити дійсне,дзеркальне
Майбутнє,щоб було,--відповідальне...
Але щось щемить на душі,що в тривозі
В емоціях "лишніх", вона,як в олозі
І всі історичні події і грані
У ній оживають,хоч були і гнані.
Хоч розум відкидує все не реальне
Душа зазирає в підвалини дальні,
Знаходитьсебе в історичному дні,
В подіях реальних і в тих,що на дні...
Мабуть не тактовно судить про життя
Лиш з дій історичних,хоч в них і знання,
В житті,що реальне,немає сміття,
А є об"єктивність--життя сприйняття!
*** **** ****
Розриваю пелену невіри злої
Увіках її коріння темне
Відкриваю я знання таємне,
Щоб невіри не було такої,
У якій сумління змучене віками
Бореться із темними думками
І шукає думки світлої,простої,
Нею я полину в простір вільний
Запалю зорю на видноколі
Човнику, що мучивсь на приколі
Вкаже та зоря на шлях роздільний
Із яких один веде до ночі
Інший, денний шлях, побачать очі,
Але виток у шляхів єдиний,спільний
Заглянути мудрістю у виток треба,
Лише там знайдеться гавань тиха,
Що прийме на хвилі човник стиха,
В спокї у нього є потреба.
Заспокоїти розбурхане сумління
Щоби сила в ньому,вже весіння
Човник провел,вже,до нового неба.
Припливе у човнику ключ таємниці
Ключ яким відкриються ворота,
Через них пройде уся голота,
Тіло й дух якої були у темниці.
Стануть вільними вони словами
Тими,що сильні правами,
Щоби відстояти правоту правиці.
А для тих, що зліва місце теж знайдеться
В заворотнім краю вічнім
Де з злим осудом довічним
Ліве з правим обійдеться,
Де не буде верху й низу,
Все--далеке,що й поблизу
Все... в нерівній рівності зіллється!
*** ****
***
Я поки що, поет лиш на кухні удома
Від віршів,мені, не приходить оскома
Описав би весь світ,без хвилиночки втоми,
Але хто б це читав,якщо "світ вже
відомий".
Клопіт світу не віршах і фарб мазанині
Заклопотаний люд лише хлібом на нині
Забуває,що не лише хлібом єдиним живе
В плині часу мов те,що не тоне, пливе.
Головне кладе те,чим набити жиаіт,
А зі слів поплете дум поплетених пліт...
Може й я пліт плету,що на кухні живий,
А як в люди вірш піде,-- там буде пустий...
*** ****
***
Дев"тнадцять кроків до смерті.
День1
Сьогодні тридцятьперше,
А завтра... Ні вже перше!
Початок завтрв року
Вже восьмого нівроку.
У році, у новому,
Зніму я з тіла втому,
Як вісім символічно
Я буду жити вічно!
Піду туди де жив я
Щоб не забув знечів"я,
Минуле моє було
У вічнім--і заснуло,
Щоби в житті земному
В сні віщому,простому,
Відобразилась дійсність
В якій живе,вже,вічність...
Зі сну проснуся стрімко
В майбутнім, з сміхом дзвінко,
Не буду засинати,
Тебе буду чекати.
*** ****
***
Раз дівчина хверцювата
В магазин пішла новенький
І в каприз,хвалькувато
Вилила апломб рідненький.
На прилавок погляд кида
У гурманному тумані,
В холодильник як сновида
Зазирає в кутки дальні.
Бачить, в тому магазині
Різні є делікатеси,
Але хоче тут і нині
Те, чим ласють принцеси.
Запитала в продавщиці
Дівчини сільської:
"Де тут
прянощів полиці
Й каперси де,мої?"
В магазині цього слова
Й менеджер не знає.
"Каперси--це не полова!"
Його дівча хає...
Горда тим,що знає слово
Проходить рядами
Звисока заводить мову
З іншими купцями.
"І який це супермаркет,
Що немає в ньому
Каперсів,--без них не маркет,
А лоток для дому!"
Горделиво з магазину
Вийшла ерудитка
Сіла у свою машину...
А за нею ...плітка!..
Може віршик не хороший
Може в ньому осуд...
Але дуже часто з грошей
Роблять в душах посуд.
І в важають,що за гроші
Можна всіх купити,
А за те,що "не хороші"
В дурні посадити!
*** ****
***
Згасають зорі ген на видноколі
Світанок на дворі
Вже час ранкової зорі,
А сонячні проміння кволі
Сріблять хмарки прозорі
І на небесному просторі
Немає ніч своєї долі...
Вже день в путі,іде новий!
У силі незборимій
В вогненній неспалимій
Купині,--розвертає свій сувій
Знаки на ньому долі,
Душевності і волі
В небесній і земній, у Божій у одній.
І в часі чьому,поки день
Життя відшукуй зміст
Собою повни його вміст
Якщо душа не мертвий пень
То з неї паростки нові
Пробються сильні,вогневі
І ніч пройдеш у світлі, як удень.
*** **** ***
Хіба то лиш моя заслуга,
Що з віршів душа моя лине
Або,якщо пісня весела
Із уст ненароком проллється?
Чи може кістлява правиця
Гру фарб оживля на папері,
Або трепіт струн в унісоні
У душі відчинює двері?
Чи може я справжній учитель
У серці не знаючи Бога?
Чи може священник,чи лікар
Без нього ідуть до порога?
Чи може дітей маю двійко,
Яких за своїх я трима?..
Але.хоч як сумно і гірко
Вони лише Божі,я знаю!
Чи може любов--Моя власність
І нею керую цим світом...
Ні!Не чую до Бога я заздрість
Із ним ми плоди...я без нього є цвітом!
*** **** ****
Мене на землі не чекали!
З полегшенням вільно зітхали
Коли про кончину віщали
Не ті,що про неї щось знали.
Свої язики роздвоїли
Не всього мене ще доїли,
А я цього прагну до болю
Інакше не стану собою!
І хай,вмені,кожна клітинка
Вся буде--любові жаринка,
Щоб міг я жаринки роздати
І в кожног,в серці,палати.
Палати вогнем,тим,що гріє,
Бо людство в віках про це мріє
Та сумнів не хоче так жити--
Вогрем йоготреба спалити...
Та,хоч мене тут не чекали
Не зрікся своєї,я, справи
Я буду любить всі серця
До свого земного кінця!
*** ****
***
Мої вірші написані з акцентом
Живу в прекраснім лоні Закарпаття,
Не міряю національності процентом
Бо в розумінні один одного ми браття.
Якщо читати вірші і душею
Відкриються їх потаємні змісти
Між небом,своє місце,і землею
Тепер і тут зумієте посісти.
Не треба визначати колір шкіри
І зариватись в атрибути
Бо всі ми на Землі одної віри,
Конфесії давно пора забути.
Немає мовного бар"єру--
Всі мови мають сіль із перцем.
Давно пора представити прем"ру
В в якій в акторів одне серце.
Я вище сказане шукаю в мові
І в змісті сказаного моя суть
Не протиставлюсь я ви`мові
Хай різні в`имови
живуть!
*** ****
***
Чому художник,я не розумію
Насильником для музи прагне стать,
А може й я цей сумнів одолію
Якщо відкину творчості печать.
Та ні! Відкидувать її не хочу
Не буду,музи розкіш, гвалтувать
Я ніжно з нею в "гречку вскочу"
Любов із нею буду відчувать.
Вона,красуня,в розумі безплідна--
У відчуттях народжує дітей
І жити з ними в світі згідна
Якщо в любові,й батька,світ оцей.
Її не можна,як не можна ніч,-- обняти
У неї можна тільки увійти
Не можна з нею переспати,
А треба йти в її світи!
Навік вона зостанеться твоєю
Якщо твій корінь на Землі живе,
А крону,хай, вона назве своєю
Тоді,тобі, корону світу одягне!
*** **** ***
Твій образ тут,завжди зі мною
З ним я і в сні вночі і в дні
Й коли вмваюся водою
Він роливається в воді.
Зі мною ти завжди в повітрі
Вдихаю з ним я подих твій
І бачу я тебе в безвітрі
Й коли бушує буревій!
Ти в сонця промені,в морозі
В дощі і в спеці,всюди ти
Зі мною ти завжди в дорозі...
Тебе і в Вічності знайти!
Ти й є та Вічність нескінченна
Яку пізнать нема снаги
Якщо любов в серцях скінченна--
В них не розвіяти нудьги...
Мене створили вищі сили
Подоба моя--образ твій
У ньому буду я щасливий
Якщо ти будеш оюраз мій!
*** ****
***
В постелі бути з музою
Яка це насолода!
Вона не є обузою,
А зустріч--не нагода!
Живе вона зі мною,вже
І з нею я живу,
Це незвичайне явище
Не в сні,а на яву.
Словами з нею милуюсь
І ними в ній я є
Щоб бути в ній--не силуюсь--
Вона життя моє!
Її,емоцій,спалахи
Запалюють мене
Божественнії запахи
Її ефір несе.
Я добровільно здався їй
І взяв її в полон
Хай буду,з нею, я розвій...
Та знаю--це не сон!
*** ****
***
День 2
Сьогодні проснувся ліричний
І настрій якийсь феєричний
Сьогодні,--це, друге число
У серце покій принесло.
Покоїться серце в любові,
Що б"ється у кожному слові,
Що славить основу життя--
Невірі нема вороття!
Я сумніви в душах розвію
Себе,всього,людству довірю
І болі йго пронесу
З тих болей сформую красу.
Красою--світи,всі,спасають,
Красою--в любові співають,
Красою,лиш,в світі живуть
Красоя шукають свій путь...
Сьогодні--і ліра в красі
Часи--феєричні прості
Містичне,в часах цих,життя
А в серці живе майбуття!
*** **** ***
Пара,вода,лід
Малюк,юнак,дід
Молоко,пушок,борода
Гра, гуляння,біда.
Чотири,дві,три
Ранки,обід,вечори
Плач,сміх,сум
Мудрість,ум,тлум.
Вічність,Час,Вічність!
Вічність,Час,Вічність!..
Дівчинка,молодичка,баба
Зваба!Зваба!Зваба!
Спритніст,хитрість,мудрість
Щирість,хтивість, дурість.
Дочка,матуся,бабка
Принцеса,цариця,жабка
Краса,відродження,досвід
Всесвіт,Земля,дослід.
Час,Вічність,Час!
Час,Вічність,Час!...
*** ****
***
Полину я в космічну даль
Зберу з усіх кутків печаль,
А може не з кутків,а дуг
Все рівно,тільки б не було недуг!
Щоб перелив енергій вічних
Позбувся витоків побічних
І ентропії,щоб, закон
Не поховали ми у сон.
Прадавній чася переформатую
Знайду у ньому істину простую--
У часі,будь-якому, все в житті люби
І просторові рамки не згуби.
Проникнусь духом й буквою закону
І вийду із тілесного полону
Навчуся поле словом засівати
Щоби стократно урожай збирати.
Весь урожай минулого в майбутнім
Закладується в сьогоденні кутнім
І в кожному із нас наріжний камінь є
На ньому ми збудуємо життя своє!
*** **** ***
День3
Проснувся в сонячнім промінні
У третій день нового року
І думи про життя,глибокі
Як були,так і є незмінні.
Ще більше хочеться у Вічність
Пізнати витоки, коріння
Щоб і в мені були незмінні
Коріння й витоки довічні.
Я Всесвіту мала краплинка
В якій світи живуть великі
З чіткими рисами й безликі
Усі коштовні мов перлинка.
Наповню ці світи красою
Щоби й безликі мали обрис
Щоб були ті світи як пропис
Заповню їх сповна,собою.
І житиму,тоді,я вільно
У світі кожної людини
З безпосередністю дитини
Нові світи збудуєм спільно!
*** **** ***
Плітки,плітки-перевесла
В"яжуть слова у снопи
Щира думка ціп принесла,
Щоб змолоти пів копи!
Все змолочу,перевію
Слово,кожне,до слівця,
А полову я відвію
Тік почищу до кінця!
Слова-зерна перемелю
Буде добра з них мука
Тісто,Вже на стіл простелю
Попрацює хай рука!
Про причину не забуду
Бо без неї хліб не хліб,
З нею тісто ріст здобуде
Не ростиме сорок діб!
Хліб спечу в печі гарячій
Всім,хто хоче їсти,дам
Щоб голодний і незрячий
Ситим і прозрілим став!
*** ****
***
День 4
Чотири--дуже символічно
Це половинка хвостика із року
Чотири,в році,пори вічно,
А моя одна п"та строку.
Ці дні у тиші я провожу
Вогні душі в руках тримаю
Собі і світові поможу
Якщо любов у нім пізнаю.
Омиюся знанням глибоким
І ззовні і,ввесь,з середини
І почуттів стрімкі потоки
Полинуть вільно до людини.
Чотири,в тілі, є стихії
Вогонь,земля,вода,повітря,
А п"ятий елемент у тілі
Живе в людині як повір"я.
*** **** ***
Діти--містки до любові
Над прірвою зведено їх
Любов--у дітей у основі,
Щоб в неї ввібрати усіх.
Діти--для світу не бавки
Ними не грається світ
В душі світу діти не бавки
А світу душі--діти плід!
Виносять все,діти,нечисте
Чим батько і мати жили
Банальне,щоб, і урочисте
Як гідне в основу внесли.
Щоб мали можливість змінити
У дітях,земну свою путь
У дітях горіти,не тліти,
Закласти свою,в їхню,суть.
Віддати не тілоїм,--душу
У прикладах свого життя
Й ганьбу родову,осоружну
Розвіяти--без вороття!
*** **** ***
День 5
Проснувся п"тий елемент
Як об"єдн`ання
чотирьох...
У відчуттях--експеримент
Про те як в тілі гарно вдвох.
Усі мої п"ять відчуттів
В повазі одне з одним--
Із яблуком п"ять з`ерняток із"їв
В спокусі став голодним.
Голодним,--взнати стан душі
Усіх земних істот
Щоб з небуття прийшли живі
Як,в п"тий день,оплот.
Згадав і Прип"ять і полин,
І,як розп"тий був,
Який з п"тою був почин
Та й,--п"ятниці я не забув!
*** ****
***
Маленька стрілка циферблатом
Два рази круг зробила свій
З годинником,у часі братом,
Вже шостий день поклала в стрій...
Чомусь,дерева сірі бачу
Безвітря,мертва тишина
Лежу, не думаю,не плачу
У сірості душа сповна.
І сіру мисль на сірім небі
Не видно.Чи у даль пливе?
Над цим й роздумувать не треба
Нехай собі сама живе.
Вона у сірій самотині
Пильнує сірий мозок мій,
А чорне й біле,вчора й нині
В єднанні,сірім,моїх мрій...
*** ****
***
День 7
Сім,прожито,днів року нового!
Може їх лише тут перебуто?
І нема в них нічого з нічого
Й сьомий день буде скоро забуто.
Сум--переспів новий дня нового
І погода сумує дощем
Не розділю ні з ким суму свого
Ним прикрию себе мов плащем.
В сум загорнутий,буду самотній
Слів-дощинок у душу впущу
Ну,а думці незнаній,зальотній,
До кохання,я,заклик прощу.
Посумую із сім символічно
Сум і сам--відбиває висок...
Хай у самості сум живн вічно...
Я не сам-- я космічних енергій поток!..
*** ****
***
День 8
День за днем до дня іде
І мене в цей день веде!..
В дня дозрілих круговерті
Сумніви стрибають вперті.
Чи то в спогадах чи в сні
Бачуїх--вони сумні.
Сумніви сумні не впущу
Я,в думок веселу гущу
Їх засиплю,впертих,в млин
Перемислю в віри плин...
Скличу людство на толоку,
Переконаність глибоку
На толоці,безсумнівно,
Ми закладем,--не наївно.
Нею ми заповним душі
І водою,як по суші
Уже з вірою підемо
День новий в віках знайдемо!
*** **** ***
День 9
З туги моя душа розірветься
На частинки душі неземної
Кожна з них у любов увіллється
Щоб не було більш туги такої.
І прийдуть вільні душі без туги,
(не сумує в собі одне ціле)
А над світом не буде наруги
Бо те ціле,вже буде дозріле.
Як дозріле вино,що бродило
І набуло свій запах і колір
Смак приємний у душах зродило
І заповнило ними весь простір.
Буде Всесвіт у дусі свободи
І не буде у ньому чужого
Душу світу заповнять турботи
Щоб побачить чужог,як свого...
*** **** ***
День 10
Відбиває годинник дев"яту
В день десятий мій подих ввійшов
Затиснув в грудях душу розп"ту--
Тихо вийшов і далі пішов.
А думки,перебірливі,током
Прошивають,у спогадах, час
Мої мислі густішим потоком
Переносять мене на Парнас.
Вже обдумую,зважую
слово
Мабуть,я йому красна ціна
І живеш вже
в мені рідна мово
Між світами слова не стіна.
Стільники,у душі,медом повні
Польовим,--в кожній краплі нектар
Хоче слово медове назовні
Й збудувати для мене вівтар.
*** **** ***
День 11
Весна маніжиться у теплім ліжку
Ще рано еласти теплу ніжку
На мерзлу землю,на льодок,
Але весняних сил приток
Вже відчуває горлиця сіренька
У серці в неї,часточка весни маленька...
Півні розрізують повітря
Дзвінкоголосим горлодзвоном
І кожен на своє подвір"я
Весні путь стелит передзвоном...
Весняні токи чути в тілі,
Амур достойні вибирає цілі
І стріли золоті готує.
Він ними у серцях любов гаптує
Лиш в тих серцях, які весну впускають
Живуть у славі,слави іншого не переймають...
А Мойри в праці безупинно
Життеві ниті безперервно
Без пристрасті і безневинно
Тчуть людства путь,до Бога,ревно.
*** **** ***
День 12
Знову дні ідуть тягучі
В тілі й кров тягуча стала
Зради
подихи палючі
І душа моя пізнала.
Немов дуб міцний під корінь
Підрубала хтивим словом
Думи залил`а мов
повінь,
Стала сумнівам остовом...
Мабуть можу я простити
Зради вічної устої
Я не буду їх судити,
Вчинки ближніх, в часі своїм.
Розум думка навіщає
Хоче зраду пояснити--
Серце ж зради не прощає
З нею,в Вічності,--не жити.
Не живе вона у тілі,
Почуття її пожива,
Цілі, ззовні,в зради білі,
А для мене -- суть важлива.
*** **** ***
День 13
Польоту думки-- не зупинити
Її в капкан--не заманити
Вона клітинка всесвітніх мрій,
А в цій клітинці весь всесвіт мій.
Я в думці вільний,як і не в ній,
А в вільній думці--я світу свій
Вона коханка мого життя
Не самозванка,а вся моя.
Бо я для неї не пустодзвін
Властивість дзвону--то мій уділ.
У Вічність,звуком,проникну я
Бо звуки вічності--моя сім"я.
А с`імя в
думці--воля моя
У волі думки--Божі знання.
Їх впущу в серце--розум капкан
Лиш в серці дверці у Божий храм.
Я ввійду вільний,для думки,світ
Із нею буду достиглий плід.
Плід,в котрім с`ім"я
живе моє
Сім"я Всесвітня, вже вньому є!
*** **** ***
Душу вашу не неволю
Я ціную Вашу волю,
В волі Ваша суть безцінна
Нею,Ви, для мене цінна.
Ви з собою і зі мною
Забавляєтеся грою,
В ній, достойні ми герої
Прози,в наших днях,простої.
Але й поетична Муза
Йде від Вас,не як обуза
Петичний образ ночі
Наповняє Ваші очі.
В грі,немов на каруселі
З Вами всі часи веселі.
І минулий і майбутній
Й.що тепер є--незабутній.
Вільна в виборі,Ви,слова
В нім тверда у Вас основа
В грі в слова,Ви режисер,
Щоб поет в мені не вмер.
*** **** ***
День 14
Думками притискую струни душі
До ладу,потрібног в часі,
А мислі тримаю на гриф-осі,
Щоб всі не лились в одночассі.
Акорди-слова у гармонії звуків
Вже волю у просторі чують
Не волю для крику чи пристрсних гуків--
З Всесвітнім чуттям резонують.
Звучить моє тіло та`їнством
оргазму
В якому весь Космос звучить
Не впущу,до слова оргазму, сарказму
Бо це не фізичного подиху мить.
Цей стан озвучання духовного тіла
Виплескую сонцем,землею,дощем
Щоб вільна сім"я,у осмисленні ціла,
З душі змогла скинути щем.
І хай зазвучить організм в своїй суті,
Єдиний людський організм,
Щоби почуття були вільні,не скуті,
Щоб в них не закрався цинізм.
*** **** ***
День 15
Згадав бабусю...Гай...Хатину...
Спориш,повітку і криницю
Себе,--вже не малу дитину,
З якого гартували крицю.
Край Переяславський,село
Дух степу,жита і ставків...
Мене життя моє вело
Досліджувать сліди віків.
В традиціях в повітрі,в слові
В роботі, в силі спраги до життя
Й щоби в мені потоки,східні,нові,
Потоки древності,відчули вороття!
Щоб гори поєдналися з степами
І широта,щоби,могла ширяти ввись
Щоб думка об"єдналася з ділами
Щоб різні цінності,в одну злились...
Тепер я на порозі об"єдн`ання
З земною широтою йду в космічну вись
Я їздив в
Україну на навчання,
Щоб в ріднім краї в силі утвердивсь.
*** **** ***
День 16
Близько,вже близбко
Той сонячний промінь,
Що ним наповниться чаша життя
Він поведе люд посліплий на сповідь,
Виведе свідомість із небуття.
Видно,вже видно
Його візерунки
В думці осмисленій гожих людей
Щирії вчинки--його подарунки
Ними відкрилось багато дверей,
Можна,вже можна
Уголос казати
Все те чим серце горить
З цього вогню уже можна впізнати
Хто з Божим променем зможе прожить.
Скоро,вже скоро
Поллється із чаші
Творча,життя,повнота...
Будем узгоджені в нашому часі
З простором--в цьому життя простота.
*** **** ***
День 17
У мені незборима жага
Погляд Божий,на світ, уловити
В ньому спокій, а не нудьга
Не повільність,а вміння жити.
Ним розважливо зміг би я
Зазирнути у путь Людини
І не повестися як суддя--
Бути другом життєвої днини.
Я відкинув би сміло себе
На шляху,що веде до єднання
Погляд вмілий,що в Вічність веде,
Я привів би до суті кохання.
Через нього я,духом любові,
Взяв би Всесвіт у вічний полон
Був би й я у любовнім полоні,
Це для мене реальність,--не сон...
Мабуть погляд не треба ловити
Він у нас уже кожному є
Ним себе треба в ближнього влити
І відчути зним щастя своє.
*** **** ***
Треба вміти мужчину любити
У мужчині,вся,жінки краса
І не треба його вчити жити
З ним іти треба аж до кінця.
Хай росою зволожені очі
На душі,хай, живе сум і плач
Та ніколи,хай,очі дівочі
Не захочуть зрадливими стать.
Пелюстки квітк,ніжні,троянди
Не цвітуть,хай, без сонця й тепла
Лиш Мужчину,котрий Її вартий
Хай полюбить жіноча душа.
*** **** ***
Чому муза жіночого роду?
В цьому роді,,лиш, творча снага
І цей рід має сильну природу,..
А носії її,жінки нога.
Це відточене диво природи
Куди хоче--туди нас веде,
Бо у жінці основа породи,
Через неї у світ все іде.
*** **** ***
Я --миттєвий твій сон
Ти проснешся невдовзі...
Я вже вуду в далекій дорозі,
А твій сон із життям в унісон.
Я --життя,у тобі, оберіг
І твоя зіркоока душевність
Я дорога твоя в котрій певність
Котра вільна,із сотень доріг.
Я на пальці твоєму каблучка
Знак належності твоїй душі,
Що з тобою і вдень і вночі
І не в"яже тебе,як обручка...
*** **** ***
Я не втікаю від життя...
Я не втікаю від любові...
Я виплесну його у небуття...
Я нею оживляю світи нові...
Воно не може бути не моє...
Вона живе в мені віками...
Життя моє,навік твоє...
Наша любов навіки з нами...
*** **** ***
День 18
Ген за обрієм місток
Через річку невеличку
Я діцду до ного в срок
Перейду знайому річку.
Ввійду в край мені знайомий
В нім,лиш щирість і краса
Тут про себе лишу спомин
У сльозі,--що як роса...
По росі пройдуся сміло,
В тій росі краса земна,
Поєднайся з нею вміло
І не будеш більш сумна.
Перемисли пересуди
В росяні поля ввійди
Там,ти про печаль забудеш,
Там не знатимеш біди.
І зумієш через поле
До свого містка дійти
І красу,о моя доле,
Зможеш у віки нести!
*** **** ***
День 19
Ось день
Ось вінець
Ось вистави кінець..
Я весь
В тілі весь
Ще тут,а не десь...
Дум політ
Йде у вись...
Я не той,що колись...
Вісь моя
В ній весь я,
В ній усе ще життя...
Подих мій
В світі мрій--
В ньому я уже свій...
Думок рій...
Моє я...
Я безсуму іду у нетлінне життя!..
*** **** ***
Як покину я тіло--мене не ховайте--
Тіло в зеилю сиру закопайте,
А мене в своє серце впустіть
І зі мною,в наш Всесвіт ідіть!
Не судіть,--все,що
було у мене
Було наше,потрібне, проблемне
І вирішував все,в чому жив
Так,як голос любові просив!
Я не мав друга-ворога змалку
І,надіюсь,не мав й до останку
Всіх нащадків Адама до серця впускав
З ними жив,--й вам би цього бажав.
Ви--шукайте у світі весілля
На якому робота й довілля
Будуть цілим,у славі одним
І ваш побут не буде нудним!
І життя ваше щире,ментальне
В національному--інтернаціональне,
Буде завжди відкрите для Бога
Бо лиш він--ваша в вічність дорога...
Я--лиш ваша маленька частинка
У роду,спільнім,крові краплинка,
В нім залишуся,духом,назавжди
Духом істини,--а не лише правди.
Я полину у світ задзеркалля
Де немає вершини й провалля,
Де в спокусах потреби нема,
Де вже повна сума і відкрита тюрма.
З того світу я міст у свідомість
Проведу,--щоб уже й підсвідомість
Були цілим,в людині,одним
І,щоб людством одним були в Бозі,--і з ним.
За містком будуть двері відкриті
Через них ввійдуть всі--хто відкриті
І підуть всі,що кликані були,
Що в собі,ще себе не забули.
Я ходитиму вільно,без втоми
З світу в світ,--доки взнаємо,хто ми.
Цим живу, і у цьому весь я
Зміст,у нашому,--мого життя!
***********************************
Немає коментарів:
Дописати коментар