Русинські

***   ***   ***

Є земля,што тя родила
В туй земли ся утверди,
В туй земли вся твоя сила—
Через неї в світ прийди.
І не слухай,што ти кажут,
Што слабыйись Языком,
Што на місто ти укажут—
Быти лише пастухом.
Знай,што в дусі твоя сила,
Што родивись ся русин
І,што мати тя просила
Памнятати—чій ты сын.
Ты поникай в душу свою
З ниї Імя забери
І в землі Срібернуй своюй
Ключ в світ правды пудбери.
Айбо не борися з Миром
Лише тым,што ты русин
Помасти всіх Божим миром
Будь Отця—достойный сын…

---   ****----      

Никай моя мамко
Лиш на мого нянька,
А ты няньку рудный
Другу не люби
И не глядай ляльку,
Што заміныт мамку
Бо вто кажут люде
 Є великый гріх.
Поведе тя друга
Недобров дорогов
И забудеш діти
И забудеш світ…
Всьо,што так любивись
Можеш загубити,
З ботов ся лишити
Сам на старі дны.
Кидь не хочеш няньку
Так субі  стелити
Не втікай уд себе
Добре си міркуй!..

----****----

Йой ты сыне,Йванку  
Верж тоту ты файку
Як будеш файчити,
Будеш ся лічити.
Най ти розум прийде—
Бо тя щастя вбыйде,
Будеш гонорливый
Пудеш дулі з нивы
На якуй косили
Діды й утці силы.
Та й не пужа сам ся
Страховы не дайся
Узьми себе в рукы
Иди до наукы.
Діда не ганьби ты
Будеш довго житии,
Та й не думай пити
Паленку глушити,
Бо не файно буде
Вказатися в люде.
Думай,што казати
Й коло кого стати.
Цімборув не слухай
Остро держи уха.
Кріпко держи слово
Бо вно не полова.
Себе не ганьбися
Стань та й помолися.
Увчи субі діло 
Та й роби го сміло.
Айбо знай єдно ты
Не лиш хліб до рота,
А й, што з рота уйде
Межи люди пуйде.
Словом не ганьбися
Вбы з людьми зойтися.
Рости файный,грубый
Й сокоти си зубы.
Гордися родинов
Будеш челядинов.

----****----

Тютко,сядь ид мині близько
Поприказуй изо мнов
Розкажи ми файно,дниська
Всьо,што было из тобов.
Як ись жила,што робила,
Што в родині сокотила,
Як вас мамка породила
В Новоселици любила.
Всьо,што дале з вами было
Ко як урус,што родив
И які ко мав болячкы.
Рукы ,ногы,што їв, пив
Ко не мав в газдувстві й мачкы,
А ко зимлю сокотив.
Бо вто дуже ня тривожит
И любив бым знати туй
Бо,што в жизни руд заложит
З тым живи и вто вартуй.

    ----****----

Куме,уйку, брате,свату
Пойте вкажу вам по блату
Як им у Москву ходив
Й што м там файно заробив.
Вбы вас жаба задавила,
Вбы вас тот пуддів на вила,
Штобы мийрег вас узяв—
Кулько гроше я пудняв.
Вчиню хыжу як у свата—
Ніт—май грубу,як у брата
Куплю мотор ги у кума
Є на вто в ня кругла сума.
А про уйка,мамкы брата,
Вже ми нішто и казати
В нього є такый диплом,
Што без нього ми “облом”.
Куплю и субі такый
Бо фаттюв я не простый…
Когуткы на Марьку здіну
И Ануцку тым пуддіну
Вбы з ширінков не скакала
Пысок тихо си заткала…
Пиво упю на селови—
В мене гроше ги половы,
Айбо щи бым заробив
Вбы сись білый світ купив,
Вбы м в нюм файно субі жив
И вбы кось на ня робив.
НАй бы было йсе зо мнов,
З діточками та й з жонов…
Внукам мож бы всьо дустати
Най бы всьо могли вбагати…
Всі бы м гроші заробив
Долар й євро бы м любив…
Штобы нич ся бояти—
Гроші в штрімфльочкы напхати…
Мож бы многое казати
Та й про многое писати,
Про тото як туй живут,
З шкуры лізут жилы рвут…

    ----****----

На копанскый берег уйду
Вбы увідіти ширінь
З нив гурі я Тисов пуду
Бо у горах я лигінь.
Пуйду зворами крутыми
Камінь грубый вбыйду я
Потучком,што вньому зливы
Прямо дуду до путя…
До путя,што йде идгорі
Де и бук вже не росте
Де блищат у нибі зорі
И в ялицях мох жыє…
Дале в горы—май до неба
Де субі скала стоит
На скалі туй—там де треба
Єдельвейс—ги вгинь блиситит.
Ся косиця ня чалує
Тым,што тяжко врвати ї
И завто єдна банує
Бо ї хлопы рвут жоні.

    ----****----

Трісла бочка из вином
Пой сусіде из відром
Будеме вино йсе пити
Свою долю в нюм топити.
Бо погар за погаром
До гыргакы йде з вином…
Де вта міра, де кониць
Котрый вкаже ми мудриць.
Докы доста вже го пити
Мож бы вже й без нього жити
Айбо кось ня гребыт дуже…
Вто майже жона за мужа
Переживат…и гризе,
Што до хиж нич не несе…
И банує втот сарака
Пє вино й боиться рака…
Айбо дале субі п’є
Тихо в хыжи жону бє…
Доста бы вже мийрег питии
Мож бы й сок з вина робити.

    ----****----                                                                                                                                                         
Пой лиш цім боре Иване
Каже цімбор муй Василь
Я ти штось уповім файне,
Шось из Хмельницьких фігиль.
Раз ид нашому дворови
Из села жона прийшла
И з хворобов печунковов
Свою доньку привела.
Каже, што на нюй жовтячка--
Треба пару живых вош
Обых зїла неборачка—
Де бі взяти воший мож?..
А в селовы на крайовы
Цыгани в хыжках субі
Мирно жили ,дашто крали—
Воші кошкали в біді…
Мамка добре цигань знала
Бо сусіда близька їм,
Штось она їм помагала—
Првела жону ид нім.
А вни взяли файну дівку,
Што волосся до птичий
Натрясли из ню в ширінку
Даси з п’ять цы шість уший .
Мати хворої  дітины
Звідат –кулько єдна вош,
А циганка,вб юй сылы—
За три гривні –кыбы мож.
Йой та вто ань вісімнадцять
Сисе дорого мині—
Дал бы м я гривню двадять
За уший,што в жмині всі.
А циганка на вто каже—
Кидь ти дорого сисе
Най си файно ушка кажда
Дале в голві жиє…
Жминьку фай нинько розкрыла
У волосся ид доньці
Воші назад запустила—
Най ся плдодят там субі.

    ----****----

Я ни хочу банувати
За сим світом білим,
Хочу перед Богом стати
В повнум зрості—цілим.
Най узьмут ня вті болячкы,
Што хосен з них маю
Бо они,всі, неборачкы
Ни д біді—я знаю.
Вбы м усьо туй переникав
То,што м мав чинити
Вбы—кой Бог вже ня покликав,
Муг бы м го не злити.
Читаво за вто грызуся,
Што  ся не справую
Та й не дуже гонорюся
Тым,што світ любую.
Никай на ня моя мамко,
Никай на ня няньку
Я ваш сын—малый Иванко,
Пуйду д Вам изранку.

    ----****----

Руздво ид нам типирь прийшло
Исус ся народив!
Бог на Земли уже ожив!
Усі го в серце пустиме
Обы там вічно жив!
     Звізда прийшла на світ світити
     Обы в сюм світі добре жити
     Обы ни в пекло йти,а в рай
     Душов ты Бога уважай.
Пусти до хыжі дух Руздва
Най з хыжі уйде гет братва
Не їх закон—для нас указ
Кидь Божий путь –дороговказ.
      Не никай,што у кого є
      Из Богом—твоє многоє
      Не глядай—з чого ко жиє,
      А май життя багатоє
      Бо на Земли вже світло є
       Дитя—в Бога привітноє!

    ----****----

Чуєш Анцьо?
Чую Марько!
Тот навхтема ї лишив
Так, гейбы з нив і не жив!
Што ся стало?
Де біда?
Є у ного молода…
Кажут,што у них Любов!
Што чинити из жонов?
Де ты віділа любов
То лиш грає у них кров,
Перебавит,перескаче
Пийде ид нозі саранче!
Де ты видиш чоловіка
Вбы у собы силу мав
  Та й обы ся не зломав!..
Йой давно ото вже было
Та й ото не в каждум жило
Обы муж,што взнав Любов
Постояв за ню горов!...
А ото всьо лиш бавкы
Крутят голову дівкы…
А твуй як?
Не знаєш як?
Коло ня сидит ги мыш
Дай му істи,поколыш,
Убстірай го,напойи,
Щи й на нього зароби!..
Муй так точно
Муж заочно!
В єднуй хыжі живеме
Тихо хліб свуй жуєме
Чужакы пуд єднав стріхов
Спрятались ме ся уд гріху
Кажут  люде—добре в нас…
Знає вто єден лиш Спас…
Знаєш,тоже бы м я так хотіла
Кыдь прийшло уже до діла
Вбы й мене кось полюбив,
А не просто зо мнов жив!

    ----****----

Розметала Катя хыжу
Рішила білити
Та й зметала всьо—як вижу
Вбы місце зробити…
А в туй кучи всього доста
Всякого начиння
Всяка хыжня утварь проста
Дітськое бавчиння…
В Каті цімбор—я сем словак
Іржіко го звати
Попри кучу йшов без слова
В спальню субі спати.
Раз лиш чує бідный Іржі
Штось ірже из кучі…
Нарз зблідли щоки  свіжі,
Штось му серце суче.
Айбо Іржі не даєся
Нібы му не страшно
Думат собі—най ведеся
Хоть бы што—не страшно!
Туй проходит и динь,другий
Назад чути ржання
Іржі все щи недолугый
Вже страхы израння!
Каже ун си цімборашці—
Ци ты чуєш,Катьо
Штось у хыжы як у казці
На коньови скаче…
Майжек вто нечиста сила
Туйкы завелася
Ты не пужай ся ї мила
Я юй так не дамся!
Та й тебе уд тої тварі
Я спасу ни тяжко
З МГУ мы—не удсталі
Нич нам туй ни страшно…
Йой,што сміху было в Каті
На очах и в сирці
Каже—вто ни кунь у хаті—
Бавка на батирці…

    ----****----

Дыбкы плавут в воді
Ни веселі—ни сумні
Бо у них єдна добота,
Што покласти щи до дота.
Хлопчик Едик дыбок бачит
Коло них ги мавпа скачит
И мечами дыбок пужат
Бо они из ним не ддужат.
Дыбкы,дыбкы—нінзя я
Чедепашчина симня
Можу скочити до вас
И на днови вкажу клас!
Айбо дыбкы все мовчуть
Гейбы просят вже нюднуть
Чедепашков ся погдати
Дазом з нінзі ся сміяти…
Ніт не скочу  до вас я
Бо не вы моя симня
Таткой  мамка мої милі
Дазом з ними—буду в силі.

    ----****----

Нашто  ты ся кремом мастиш
Нашто ся малюєш
Ци ни файна ты без масти
Ци про штось бануєш?
Ци  ни файну кожу маєш
Цин ни файні очи,
А ци моду доганяєш,
Што пруйшла вже сночи?
Нашто бы з ся,файна дівко
Пужало чинила
Хочеш бытии файна стрімко—
Ни—як ся вродила?..
Ци не ліпше з душі гнати
Їдучу коросту
Обы звонка файнов стати—
И милов и простов.
Лише так ты найдеш вроду
Файна станеш чічка
Стрінеш у роду породу
Будеш як смерічка.

    ----****----

Пуйду я субі ид горі
Та й пуд Фрасин сяду
На зеленум,руднум морі
Букы з небом спряду.
Вни,вті сірі персты гурні
В небо путі держат
Гейбы Божі чисті струни--
Хуть людий содержат.
Мої горы,ліс и потук,
Мої люде добрі
Посіріли як и тот бук—
Рукы тягнут д горі…
Хочут рукы з небом сплести—
Сирцьом держат Зимлю—
Треба серце з небом звести
Бо в нюм силы лримлют.
Докы люде як вті букы
Будут лиш стояти
Ныгда Божої наукы
Ім живым не взнати!

    ----****----

Што бы м я ни думав
 Де бы м ни ходив
В своюм сирці все м мав
Край,што ня любив.
Лиш учую слово
Рудным языком
Радости в ня много,
Што м не став…быком.
Што з земли из мої
Тягнуться гурі
Як каждый из свої
В жизненнуй порі…
Край муй нич не ліпший
Та й язик у нюм
Вни такі як й инші—
В сьому всий ізюм…
Люблю вітцівську зимлю
Я ни зраджу юй
Я у нюй ни дримлю—
Я живый у нюй!

    ----****----

Купи ми Федику козу
Просила сестра Надя
Бо без козы я ни засну,
Бо без козы я задняя…
Послухав Федик си жону,
Што жоны з мужом роблят
И привезли из гур козу
Ни козя—чиста проклять.
Ото,што мекат цілый дынь
Вто щи ни безпорядкы
Ізїла всьо ги тот огинь
Траву, косиці,грядкы,
Залізла в хижу вта біда
Та й по постилях скаче
На стул залізла вереда—
Сестра реве саранче…
Кидь ис щи суєты знав
Попробуй з козов житии
Увидиш,што ты щастя мав
Лиш го ни знав цінити.

    ----****----

Чуєш,жоно, полюби
Край в якум типирь жиєш
Бо у ньому ты гейбы
Народилась ся… и вмреш.
Край тобі сись ни чужый
В нюм родилась и росла,
В нюм отиць твоих дітий
Дыхат… щи сь го не спасла.
Кыдь ты жоно ни жиєш
Там де ступат ти нога,
Што у світ сись принесеш—
Лиш біду и зла рога.
Та й из місним языком
Стань в єден поважный шор
Не рахуй го дураком
Бо несе ун силу гор.
И товды твуй жоно сон
Буде благом,а ни злом
И веселощі—не стон
Станут вже твоїм нутром.

    ----****----

Як жона ся не справує
Лише свою власть вартує,
Хоче павов лиш ходити,
Лиш свуй гонор сокотити,
Мужа рідного дурити,
На плечах му ся носити.
Світ не хоче розуміти
И собов го пудмінити—
Та жона жиє без тямкы,
Тягне лише куньські лямкы
Нич не думат про любов—
Лиш любуєся собов…
Так начинат горе знати
Ходит ги дикун мохнатый
Глядат,што вто,зимлю рыє,
Што ся стало й тихо выє,
Думат—де біда ся взяла
Гутта бы її вже узяла…
Ты ся жуночко справуй
Не пхай всяды носик свуй.

    ----****----

Взьму я в рукы скоро тайстру
Та й пуйду по світу
Вбы м утрафив в рукы майстру,
Што світ учит жити.
В нього наймуся в науку,
Што прийшла му з неба
Вбы м забыв  в сьум світі скуку
Та й горе навхтема.
Прийду з тайстров лиш и в гатьох
Нич з собов ни возьму—
Щастя не у многых платтьох,
А лиш там де розум.
Не втот розум,што в нюм люде
Глядаут себе лиш,
А уд Бога котрый уйде
В котрум спиш—як стелиш.
З ним я вернуся думука
Та й роздам го людьом
Бо не моя вто наука—
Є вна Божым чудом!

    -----****----

Урву серце из грудий
Та й удам го людям
Най ся бє в руках людий,
Што дадут го суддям.
Буде битися оно
Без ребер—што клітка
Бо оно—то є окно,
Бо оно—вто квітка…
Вта косиця, што цвіте
Лишек у свободі
И в любови вна росте,
В туй, што у народі.
Каждый в сирцьови удар
Каждому роздам я
Штобы всякому з пуд хмар
Изойшло дух-знамя.
А вбы всякый вже учув,
Што на сирці в нього
И у жизни ни заснув,
И не жив убого.

    ----****----

Кажут люде—Што ты знаєш  !
Ты дітвак щи молодый,
Чію пісню ты співаєш,
Уткіть знаєш—ко якый?..
Што ты відів у сюй жизни,
Што сь пруйшов и што сь найшов
Та тобі лиш файно свисни—
За любым бы ты пушов…
Знау точно, што ни так вто,
Што в сюй жизни люблю я
И ни вчиню нич изавто
И ніко ни зобє ня.
Ни зобє з пути до Бога
На якум—такый як є
И ні мийрег, ні тривога
Нигда людськоє ни уб’є…
А кось знає ци  ни знає—
Бог єден тому суддя
Ни вд людий чекау славу,
А уд сирця каяття.

   ----****----

Дух русинув, великий
Меж гур свободов дыше
Ун сылов не двуликый, --
Небеснк пісню пише.
Про вто тот Дух спыває:
Як світом йти угорі
И добре Дух тот знає –
Як жити не у горі…
И довго ун скрывався
Уд всіх сирдиць лукавых
Бо силов утверждався…
В войні людий гаркавых…
Прийшов тот Дух у силі
Из Божої коморы
Обы ищезла влада гнилі,
Й не лізли в світ потворы.
Учуйме пісню Духу,
Уткрыйме му сирця,
Подайме свыту руку
И йдім з ним до Утця!

     ----****----

Немає коментарів: